Шербет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Два види іранського шербету (праворуч) разом з іранським чаєм (ліворуч).
Центральноазійський твердий шербет з горіхами.

Шербе́т (араб. شربة sharba‎; перс. شربت Sharbat‎; тур. Şerbet; азерб. Şərbət) — популярний на Близькому Сході та у Південній Азії солодкий прохолодний напій, який готують з фруктів або квіткових пелюсток, спецій[1]. Шербет може подаватися у вигляді концентрату, який їдять ложкою або розбавляють водою для створення напою.

Популярні шербети виготовляються з одного або декількох з наступних компонентів: троянда, сандал, гібіскус, лимон, апельсин, ананас, баіль (лат. Aegle marmelos), фалса (лат. Grewia asiatica або Grewia subinaequalis). Більшість шербетів дуже поширені в пакистанських, іранських, афганських та індійських родинах.

У Центральній Азії шербет — це густа або тверда солодка маса, виготовлена з фруктів чи кави, шоколаду й цукру (часто з горіхами)[1].

Історія[ред.ред. код]

У XII сторіччі в перській книзі Zakhireye Khwarazmshahi, автором якої був один з найвідоміших перських лікарів з іранської та ісламської традиційної медицини Ісмаїл Горгані, описує різні типи шербетів в Ірані.

Шербети були популярними на території індійського субконтиненту під час правління Моголів, один з яких часто спрямовував вантажі льоду з Гімалаїв, щоб зробити прохолодний освіжаючий напій.

У садах палацу правителів Османської імперії спеції та фрукти, які планувалося використовувати в шербетах, вирощувалися під контролем фармацевтів і лікарів з палацу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Словник іншомовних слів. — К: УРЕ, 1977. — стор. 748,
    Сучасний словник іншомовних слів. — СПб: «Дует», 1994. — стор. 689 (рос.),
    Словник іншомовних слів Мельничука.

Посилання[ред.ред. код]