Шереметєв Борис Петрович
Шереме́тєв Бори́с Петро́вич (25.4.(5.5)1652 - 17(28)2.1719) — московський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1701). У 1706 першим у Московській державі отримав графський титул.
Народився у Москві. З 1671 служив при царському дворі. У 1684-86 Шереметєв брав участь у переговорах і укладенні "Вічного миру" 1686 з Польщею. Під час Азовських походів 1695-96 командував московською армією, яка діяла спільно з українськими полками на чолі з гетьманом І.Мазепою у пониззі Дніпра. У 1687-99 очолював московські дипломатичні місії до Річі Посполитої, Австрії та на о.Мальту.
Брав участь у Північній війні 1700-21. Протягом 1701-05 командував військами у Ліфляндії, де здобув ряд перемог над шведською армією. У Полтавській битві 1709 здійснював командування всією піхотою московської армії. У 1710 війська Шереметєва захопили Ригу.
Очолював головні сили московської армії у Прутському поході 1711. У 1715-17 командував корпусом у Померанії і Мекленбурзі.
[ред.] Енциклопедія українознавства
Шереметьєв Борис (1652 — 1719), рос. полководець, ген.-фельдмаршал, брав участь в укладенні рос.-поль. «Вічного миру» (1686), командував рос.-укр. військом у поході за звільнення Приозів'я з-під тур.-тат. окупації (1695 — 96), головнокомандувач рос. військ. у Полтавській битві (1709).
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
