Шерлок Холмс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шерлок Холмс
Sherlock Holmes statue at Meiringen2.jpg
Пам'ятник Шерлоку Холмсу у Майрінгені, Швейцарія.
Народився 1854
Національність англієць
Проживання Лондон,
Бейкер-стріт, 221-Б
Діяльність детектив-консультант
Зріст більше 183 см
Дружина неодружений
Сторінка в інтернеті [221bakerstreet.org Офіційна сторінка]

Ше́рлок Хо́лмс (англ. Sherlock Holmes) — вигаданий детективний персонаж, головний герой книг англійського письменника Артура Конана Дойля. В оповіданнях про Шерлока Холмса зазвичай мова йде від імені його друга і супутника — доктора Джона Уотсона, але трапляються й винятки, наприклад в оповіданні «Левова грива» Шерлок Холмс сам веде розповідь. Детектив веде свої розслідування, використовуючи логіку та метод дедукції.

Місце проживання: Лондон, Бейкер-стріт, 221-б

Прототипом Шерлока Холмса став відомий свого часу лікар та професор Единбурзького університету Джозеф Белл, асистентом якого був Артур Конан Дойл. Завдяки своїй видатній спостережливості та умінню робити висновки, Белл міг легко визначити професію пацієнта, звідки він чи певні подробиці з його життя. Цими рисами, а також схожою зовнішністю Конан Дойл наділив і свого персонажа.[1][2][3]

Серія оповідань і повістей Конан Дойля[ред.ред. код]

Загалом Шерлок Холмс з'являється у 56 оповіданнях і 4 повістях Артура Конан Дойла. У більшості випадків розповідь ведеться від імені супутника Холмса — доктора Вотсона (в традиції російськомовних видань, а відтак і в україномовних перекладах, прийнято називати компаньйона Холмса Ватсоном).

Перша книга про знаменитого детектива, повість «Етюд у багряних тонах», написана Артуром Конан Дойлем в 1887 році. Остання збірка, «Архів Шерлока Холмса», опублікований у 1927 році.

Сам Конан Дойл вважав розповіді про Холмса «легким чтивом». Крім того, його дратувало те, що читачі вважають за краще твори про Холмса, тоді, як Конан Дойл вважав себе перш за все великим автором історичного роману. Зрештою сер Артур вирішив припинити історію слідчого, усунувши популярного літературного персонажа в сутичці з професором Моріарті (хрещеним батьком англійської мафії, як сказали б зараз) у Рейхенбахському водоспаді.

Однак потік листів обурених читачів, серед яких були члени королівської сім'ї, змусили письменника «оживити» знаменитого детектива.

Характеристика[ред.ред. код]

Це худий і високий чоловік, у минулому чудовий боксер. Знавець хімії (у вільний час проводить у своїй кімнаті хімічні експерименти). Талановитий скрипаль. Блискучий актор і майстер імітацій — вміння перевтілюватись допомагали Холмсу дізнаватися багато інформації та залишатись непоміченим.

У різних варіантах екранізацій характер та зовнішній вигляд Холмса можуть сильно мінятися: наприклад, у фільмі 2009 року "Шерлок Холмс" та у його продовженні "Шерлок Холмс: Гра тіней" головний персонаж відрізняється гіперактивністю (чим часто дратує Вотсона), блискучим володінням мистецтвом бою та дещо неакуратним виглядом: волосся весь час стирчить вгору, погано поголений або ж в старому одязі.

Біографія[ред.ред. код]

Шерлок Холмс («Порожній будинок»)

Першою справою Холмса був випадок з батьком його друга Віктора Тревора, описаний в оповіданні «Глорія Скот». У роки навчання розроблення методу дедукції було звичайним захопленням, а після поради Тревора-старшого юнак вперше подумав про можливість заробляти на життя детективною роботою.

Після 2-ох років навчання у коледжі Шерлок вперше приїхав до Лондона і оселився на Монтегю-стріт, просто за рогом Британського музею[4]. Життя там минало повільно і він мав можливість заповнювати вільний час вивченням тих наук, які необхідні майбутньому детективові. Час від часу до Шерлока Холмса зверталися зі своїми справами колишні товариші з коледжу, бо метод Холмса широко обговорювали в останні роки навчання у коледжі. Про цей період оповідає історія «Обряд родини Месґрейвів», де клієнтом детектива був колишній випускник коледжу — аристократ Реджинальд Месґрейв. Він звернувся за допомогою і порадою щодо дивного обряду. Традиція виявилась планом, що веде до місця, де лежить колишня діадема династії Стюартів, що її було довірено родині Месґрейвів на тимчасове зберігання.

Зброя та бойові мистецтва[ред.ред. код]

  • Револьвер. Холмс і Вотсон частенько тримали револьвери при собі; у Вотсона в ящику завжди лежав службовий револьвер, але йдеться про це лише у 8 оповіданнях. Холмс явно добре стріляє, про що говорить, зокрема, знаменитий епізод з оповідання «Обряд родини Месґрейвів», де Холмс вистрілював на стіні монограму королеви Вікторії.
  • Палиця. Холмс, будучи поважним джентльменом, майже завжди ходить з паличкою. Описуваний Вотсоном як фахівець у фехтуванні, він двічі використовує її як зброю. В оповіданні «Пістрява стрічка» він використовує палицю, щоб відігнати змію.
  • Шпага і еспадрон. У повісті «Етюд у багряних тонах» Вотсон описує Холмса як людину, що прекрасно володіє шпагою, попри те, що в оповіданнях він її ніколи не використовував. Також шпага згадується в оповіданні «Ґлорія Скот», де Холмс вправляється у фехтуванні.
  • Батіг. У деяких оповіданнях Холмс з'являється озброєним батогом. В оповіданні «Встановлення особи» він дає прочухана шахраєві з його допомогою. Також за допомогою хлиста він вихоплює пістолет з рук Джона Клея в «Спілці рудих» і чудово користується ним для розбивання останнього бюста Наполеона в оповіданні «Шість Наполеонів».
  • Рукопашний бій. Вотсон описує Холмса як хорошого боксера. У «Знаку чотирьох» вказується, що Холмс був боксером-любителем і виступав на змаганнях.
Плакат до виставиШерлок Холмс (відтворення) (1900) за Дойлем з актором Вільямом Джиллетом.

Холмс часто використовує навички рукопашного бою в боротьбі з противниками і завжди виходить переможцем.

В оповіданні «Порожній будинок» Холмс описує Вотсону свою сутичку з професором Моріарті, в результаті якої за допомогою якоїсь японської боротьби під назвою «барітсу» він відправив «наполеона злочинного світу» в безодні Рейхенбахського водоспаду. Холмс стверджував також, що вміння битися в стилі «барітсу» не раз виручали його в життя. Цікаво, що в реальності японського бойового мистецтва з такою назвою ніколи не існувало, однак за часів Конан Дойля якийсь Едвард Вільям Бартон-Райт давав у Лондоні уроки боротьби під назвою «бартітсу» [5], яка була тоді досить популярна. Конан Дойл, мабуть, або просто помилився в назві, або ж спотворив його спеціально, як і деякі інші реальні події та елементи життя в вікторіанської Англії.

Знання та навички[ред.ред. код]

Холмс стверджує, що в розкритті злочинів йому допомагає суворе дотримання наукових методів, особливу увагу до логіки, уважність і дедукція. Також Холмс використовує псевдонаукові методи: в оповіданні «Блакитний карбункул» він припускає, що людина, яка носить капелюх великого розміру, чудово інтелектуально підкована.

У «Етюді в багряних тонах» він стверджує, що не знає про те, що Земля обертається навколо Сонця, оскільки ці відомості не важливі в його роботі. Почувши цей факт від Вотсона, він прагне скоріше його забути. Холмс каже, що людський мозок має обмежену ємність для зберігання інформації, і навчання марним речам скоротить його здатність до вивчення корисних. Доктор Вотсон згодом оцінює здібності Холмса таким чином:

  1. Знання в галузі літератури — жодних.
  2. Філософії — жодних.
  3. Астрономії — жодних.
  4. Політики — слабкі.
  5. Ботаніки — нерівномірні. Знає властивості беладони, опіуму та отрут взагалі. Не має уявлення про садівництво.
  6. Геології — практичні, але обмежені. З першого погляду визначає зразки різних ґрунтів. Після прогулянок показує мені бризки бруду на штанях і за їх кольором і консистенцією визначає, з якої він частини Лондону.
  7. Хімії — глибокі.
  8. Анатомії — точні, але безсистемні.
  9. Кримінальної хроніки — величезні, знає, здається, всі подробиці кожного злочину, вчиненого в дев'ятнадцятому столітті.
  10. Добре грає на скрипці.
  11. Відмінно фехтує на шпагах і еспадронах, прекрасний боксер.
  12. Ґрунтовні практичні знання англійських законів.

Однак наприкінці повісті «Етюд у багряних тонах» виявляється, що Холмс знає латину та не потребує перекладу епіграми в оригіналі, хоча знання мови має сумнівну цінність в детективній справі, хіба що традиційно пов'язане з анатомією. Пізніше в оповіданнях Холмс повністю суперечить тому, що писав про нього Вотсон. Незважаючи на його байдужість до політики, в оповіданні «Скандал в Богемії» він негайно визнає особу підозрюваного графа фон Крамма; що стосується поганих знань в області літератури, його мова рясніє посиланнями на Біблію, Шекспіра, навіть Гете.

Холмс також відмінний криптоаналітик. Він говорив Вотсону: «Я чудово знайомий з усіма видами шифрування, також я написав статтю, в якій проаналізував 160 шифрів». Один з шифрів він розгадує за допомогою частотного аналізу в оповіданні «Танцюючі чоловічки».

Досліджує докази як з наукової точки зору, так і з предметною. Щоб визначити хід злочину, часто досліджує відбитки, сліди, доріжки від шин («Етюд у багряних тонах», «Звіздочолий», «Пригода в інтернаті», «Собака Баскервілів», «Таємниця Боскомбської долини»), недопалки, залишки попелу («Постійний пацієнт», «Собака Баскервілів»), порівняння листів («Встановлення особистості»), залишки пороху («Рейгетські сквайри»), розпізнавання куль («Порожній будинок») і навіть відбитки пальців, залишені багато днів тому («Будівничий з Норвуда»). Холмс також демонструє знання психології («Скандал в Богемії»), заманюючи Ірен Адлер в пастку і справедливо припускаючи, що в разі пожежі незаміжня бездітна жінка кинеться рятувати найдорожче (в оповіданні — фотографію), а заміжня жінка, мати сімейства, кинеться рятувати перш за все власну дитину.Вміння розрізняти шрифти -одне з найелементарніших для Холмса ( «Етюд у багряних тонах»,)

Через колотнечі в житті (або прагнення залишити все позаду) Холмс віддаляється в Сассекс, щоб зайнятися бджільництвом («Друга пляма»), там же він пише книгу «Практичний посібник з розведення бджіл». Як один із способів релаксації може також розглядатися його любов до музики: наприклад, в оповіданні «Спілка рудих» він бере вечір, вільний від участі в справі, щоб прослухати, як Пабло де Сарасате грає на скрипці.

Також він дуже любить вокальну музику, особливо Вагнера («Червоне коло»).

Слідство[ред.ред. код]

У більшості випадків Холмс стикається з ретельно спланованими та складно виконаними злочинами. При цьому набір злочинів досить широкий — Холмс розслідує вбивства, крадіжки, вимагання, а іноді йому трапляються ситуації, які з першого погляду (або в кінцевому підсумку) взагалі не мають складу злочину (пригода з королем Богемії, випадок з Мері Сазерленд, історія людини з розсіченою губою, справа лорда Сент-Саймона).

Шерлок Холмс вважає за краще діяти поодинці, в одній особі виконуючи всі функції слідства. Йому допомагають Джон Хеміш Вотсон і персонал Скотланд-Ярду, але це не носить принципового характеру. Холмс знаходить докази і, як експерт, оцінює по них причетність фігурантів злочину. Допитує свідків. Крім того, часто Холмс безпосередньо діє як агент розшуку, займаючись пошуком доказів та фігурантів, а також бере участь у затриманні. Холмс також може використати хитрощі — грим, перуки, змінює голос. У деяких справах йому доводиться вдаватися до повного перевтілення, що вимагає мистецтва актора.

У деяких справах на Холмса працює група лондонських безпритульних хлопчаків. В основному Холмс використовує їх як шпигунів того, надають йому допомогу при розслідуванні справ.

Холмс веде докладну картотеку злочинів та злочинців, а також пише монографії у якості вченого-криміналіста.

Асоційовані предмети[ред.ред. код]

  • Шерлок Холмс носить спеціальний капелюх мисливця за оленями, про який не згадується в тексті, його вигадав перший ілюстратор оповідань про Холмса Сідні Педжет. У той час такий капелюх носили тільки в сільській місцевості. У місті Холмс носить звичайний капелюх із крисами.


Найкращі історії (за версією автора)[ред.ред. код]

Коли до Конан Дойла одного разу звернулися з проханням перерахувати найкращі оповідання про Холмса, автор відібрав 12 творів[7]:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • З передпокою до кімнати Холмса веде 17 сходинок. Це згадується у діалозі з оповідання "Скандал в Богемії":

Шерлок Холмс: Скільки разів ви бачили сходи, які ведуть до цієї кімнати?
Доктор Вотсон: Багато.
Шерлок Холмс: Чудово. Скільки ж там сходинок?
Доктор Вотсон: Скільки? Я не знаю.
Шерлок Холмс: Отож! Ви дивилися, але не бачили. А я от знаю, що сходинок сімнадцять.

  • Він має брата Майкрофта (старшого на 7 років), який є постійним відвідувачем лондонського клубу «Діоген» — закладу, де збираються найбільш дивакуваті та відлюдькуваті люди Лондона.
  • Шерлок Холмс інколи вводив собі морфій або кокаїн.
  • Королівське хімічне товариство Великобританії у 2002 році нагородило Шерлока Холмса званням почесного члена. В рішенні зокрема вказано, що він успішно застосовував знання хімії для захисту законослухняних громадян від злочинців. [8]
  • На честь персонажу названо астероїд 5049 Шерлок[9].
  • За словами Холмса, він ніколи нікого не любив за своє життя. Але свого часу він мав деякі почуття до Ірен Адлер, хоча назвати це коханням важко.[Джерело?]
  • Також у оповіданні «Три Гаррідеби», Холмс розкриває перед Вотсоном, що він має велике серце, він здатен любити, але через своє заняття криміналістикою, Холмс повністю відрікся спокуси коханням.[Джерело?]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Chronicles of Sir Arthur Conan Doyle - Sherlock Holmes and Dr. Joseph Bell(англ.)
  2. Was Sherlock Holmes a Myth or Real?(англ.)
  3. С кого Артур Конан Дойл писал Шерлока Холмса?(рос.)
  4. Артур Конан Дойл Оповідання про Шерлока Холмса. — К.: Веселка, 1973. — 112 с.
  5. Боевой инвестиционный фонд, Журнал «Деньги» № 41 (546) от 17.10.2005 (рос.)
  6. John Hall. 140 Different Varieties. Ian Henry books. ISBN 0-9522545-1-4 (англ.)
  7. Енциклопедія для дітей. Всесвітня література ч.2. Аванта, 2001. — Москва ISBN 5-94623-107-3 (рос.)
  8. Кунсткамера / Наука и жизнь, №1, 2003
  9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]

  • Артур Конан Дойл. Пригоди Шерлока Холмса в 4-ох томах // Київ, "Веселка"; Тернопіль; "Навчальна книга Богдан". — 2010.

Посилання[ред.ред. код]