Шестеринці
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| село Шестеринці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Черкаська область | ||||
| Район | Лисянський район | ||||
| Рада | Шестеринська сільська рада | ||||
| Облікова картка | картка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1670 | ||||
| Населення | 427 (2005) | ||||
| Поштовий індекс | 19324 | ||||
| Телефонний код | +380 4749 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°12′44″ пн. ш. 30°55′43″ сх. д. / 49.21222° пн. ш. 30.92861° сх. д.Координати: 49°12′44″ пн. ш. 30°55′43″ сх. д. / 49.21222° пн. ш. 30.92861° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
145 м | ||||
| Водойми | р.Гнилий Тікич | ||||
| Відстань до районного центру |
14 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Хлипнівка | ||||
| Відстань до залізничної станції |
7 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 19324, Черкаська обл., Лисянський р-н., с. Шестеринці | ||||
| Сільський голова | Артем Кононенко Анатолійович | ||||
| Карта | |||||
  Шестеринці | |||||
 Шестеринці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Шестери́нці — село в Україні, в Лисянському районі Черкаської області. Центр Шестеринської сільської ради.
Населення села становить 427 осіб (2005; 455 в 2001).
Географія[ред. | ред. код]
Шестеринці розташовані на обох берегах річки Гнилий Тікич, в місці, де до нього впадає його ліва притока Зубря. З усіх боків село оточене лісовими масивами.
Через село проходить залізниця та раніше проходила вузькоколійка до тепер демонтованого Почапинського цукрового заводу. На останній знаходилась станція Шестеринці.
Історія[ред. | ред. код]
Ще в 1670 році польський король Михайло відписав село Шестеринці ченцям Лисянського Свято-Троїцького монастиря. Майже через століття в селі збудували церкву з вільхових кругляків на честь великомученика Георгія. У 1825 р. службу для мирян вів отець Фетовген Левицький. Він же реєстрував шлюби у метричній книзі, реєстрував новонароджених і померлих.
Збігали роки, як води, змінювалися землевласники Тишковські, Анна Залеська. Поміщики володіли 623 десятинами землі, церковнослужителі — 36 десятинами, а селяни — 781 десятиною. Господарство у маєтку вів Людвіг Пахловецький.
У 1900 році в селі налічувалося 274 двори, проживало 1656 жителів, з яких 852 — особи чоловічої статі, 804 — особи жіночої статі. На цей рік в селі діяла православна церква, церковно-приходська школа, 8 вітряних млинів, 3 кузні, магазин із хлібними запасами, сільський банк, в якому на 1 січня 1900 р. було 14 крб. 11 коп. готівкою і 3461 крб. у позиці. В 1933 році в селі було створено колгосп «1 Травня», головою правління було обрано Браславця Степана. В цьому ж році в Шестеринцях була заснована буровугільна шахта. В 1934 році розпочалось будівництво вузькоколійної залізниці.
Чорною птицею промайнули 1932—1933 роки, забравши у вічність 320 осіб. На сільському кладовищі в пам'ять про померлих у роки голодомору споруджено двометровий дерев'яний хрест. Не обминула затишного чепурного села «у долинці» Друга світова війна. Протягом трьох років Шестеринці перебували в німецькій окупації. Шестеринська трагедія, що сталася 24 січня 1944 року забрала життя 86 мирних жителів.
Шестеринській трагедії передували активні дії місцевих партизан: було роззброєно двох поліцаїв в селі Почапинці, розбито сепаратор, конфісковано кооперативний магазин, підірвано в Шестеринцях два залізничні мости на вузькій колії, затримано рух потягів на десять днів. Напередодні трагедії 23 січня 1944 року партизани обстріляли німецьку машину, яка рухалась по шосе у бік міста Звенигородки. В результаті короткої сутички 9 фашистів було вбито, а двоє змогли втекти. Наступного дня вдосвіта німці зігнали жителів села до церкви, запалили хати. «Що ваші брати і батьки зробили з нашими офіцерами, те ми зробимо і вам. За кожного вбитого німця буде знищено десять ваших людей», — так сказав офіцер. Всіх чоловіків і хлопчиків було розстріляно, врятувалися лише ті підлітки, котрим матері встигли накинути на голови хустки.
Поет Яків Івашкевич, в своєму вірші "Шестеринська трагедія", так описав ті жахливі події:
Мов сіло спочити в затишку,в долинці
Із Лисянки йдучи село Шестеринці.
На березі річки,на схилі німому
Присипало снігом важку його втому.
Присипало снігом,закутало в тугу
Ні гомону з поля,ні пісні із лугу.
Отож,ніби привид,у кожні ворота
Бреде по городах карателів рота.
Гарчать по дворах,де не глянь,хрестоносці,
Сліпі в своїй вірі і чорні від злості.
Зігнали до церкви старого й малого
Молитися кулям віч-на- віч із Богом.
- Ви есть партизани,- один офіцерик почав верещати,неначе істерик.
-Ми вас убивайт за немецькі солдати.
Й звели бузовіри свої автомати.
Жінки голосити та
Застрекртіло й забризкало кров'ю посічене тіло.
Діди сивоброві,маленькі хлоп'ята
Упали на купу,обнявши брат брата.
Насупивсь скорботно в куточку Спаситель
- Навіщо для храму це глумство нечисте?
Ревла завірюха навколо зловіще
Побито ж невинних:навіщо,завіщо??
Літа прошуміли прудкі та ласкаві
У праці звитяжній,у щасті,у славі
Над Тікичем срібним у тихій долинці,немов у віночку,нові Шестеринці.
І виросли люди в селі молодому від щедрого сонця й весняного грому
І сяє тут гранями пам'ятник вічний,як символ безсмертя загиблим трагічно.
Приходять до нього під клени,у скверик,бабусі старенькі,сільські піонери,
Бо пам'ять незгасна живе в односельців
У кожній родині,у кожному серці.
У центрі села височіє пам'ятник загиблим в Шестеринській трагедії та воїнам Другої світової війни.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 504 особи, з яких 213 чоловіків та 291 жінка[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 452 особи[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,02 % |
| російська | 1,98 % |
Археологія[ред. | ред. код]
На території села археологи знайшли древню могилу.
Сьогодення[ред. | ред. код]
Шестеринці мають навчально-виховний комплекс, що поєднує в собі дошкільний навчальний заклад та загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Серед релігійних громад в селі присутня Помісна незалежна християнська церква повного Євангелія.
В селі працюють фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека та Будинок культури.
Відомі люди[ред. | ред. код]
В Шестеринцях бував свого часу Тарас Григорович Шевченко. Тут народився науковець (агрохімік та фізіолог рослин), педагог, доктор сільськогосподарських наук Олексій Хоменко (1919—1994).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Шестеринці [Архівовано 29 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Сторінка в Facebook, присвячена селу Шестеринці
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Черкаської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |