Шетландські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Scotland

Шетландські острови
Shetland Islands

Географія
Країна Великобританія
Регіон Шотландія
Адм. центр Лервік
Площа 1466,48[1] км² (-е місце)
Код ISO 3166 GB-ZET
ScotlandShetlandIslands.png

Демографія
Населення (2006) 21 880[2] осіб. (-е місце)
• Щільність 15 осіб/км²
Сайт ради області

Ше́тландські острови (англ. Shetland Islands) — область в складі Шотландії. Розташована на півночі країни, включає в себе Шетландські острови та острів Фер. Адміністративний центр — Лервік.

Географія[ред.ред. код]

Оглядова мапа островів

Архіпелаг лежить на північний схід від Оркнейських островів, за 270 км на південний схід від Фарерських островів і є точкою розділення Норвезького і Північного моря. Із понад сотні островів заселені тільки дванадцять.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат на островах морський, субарктичний, але помірний через вплив теплих вод Атлантики. Температура води від +5 °C у березні до +13-+14°С в кінці серпня. Проте літо прохолодне, і рідко температура перевищує +21 °C. Рекорд середньомісячної температури був встановлений в серпні 1947 р. — +17,2 °C. Проте літом 2008 р. неодноразово фіксувалися температури понад +20 °C.

В цілому клімат похмурий і вологий з опадами (більше 1 мм) протягом 200 днів в році. У Лервіку річні опади складають в середньому 1238 мм, з піком в листопаді і грудні, коли випадає до чверті річної норми. Мінімум опадів припадає з квітня по серпень, хоча ніколи місячні опади не бувають менше, ніж 50 мм. Снігопад можливий у будь-який час з липня до початку червня, хоча зазвичай сніг не лежить більше дня. Туман можливий влітку на більшій частині островів, через охолодження південних вітрів морем.

Північне положення островів забезпечує велику мінливість довжини світлового дня протягом року від 3 годин 45 хвилин під час зимового сонцестояння до 23 годин під час літнього, з сутінками в решту часу дня. Проте вологість клімату забезпечує постійне переважання хмарної погоди, тому число світлових годин досягає лише 1065, тобто 25 % всього денного часу.

Середній максимум найхолоднішого місяця 4.9 °C (лютий)
Середній максимум найтеплішого місяця 14 °C (серпень)
Дні з заморозками 33 дні
Щорічні опади 1037 мм
Дні зі снігопадами 60 днів
Число дощових днів 285 днів

Населення[ред.ред. код]

Населення островів дорівнює приблизно 24.000 осіб. Етнічно шетландці не належать до бритів або шотландців, а є нащадками норвезьких вікінгів.

Історія[ред.ред. код]

Рання історія[ред.ред. код]

Острови були заселені ще 1500 років до н. е. Перші поселенці жили за рахунок землеробства і скотарства. В ті часи клімат був холодніший і люди віддавали перевагу береговим районам. В епоху залізної доби було побудовано багато кам'яних фортець, руїни яких збереглися і сьогодні. Близько 297 року Шетланди стали частиною королівства піктів, разом з більшою частиною Північної Шотландії. Пізніше вони були завойовані норвезькими вікінгами. Кам'яні споруди всіх цих періодів, починаючи з неолітичного, завдяки їх використанню, добре збереглися на майже безлісих островах, хоча не так добре як на сусідніх Оркнеях. Артефакти всіх періодів збереглися і доступні в новому Шетландському Музеї в Лервіку.

Норвезька колонізація[ред.ред. код]

У IX столітті вікінги перейшли від грабежів до колонізації. Якщо норвежці віддавали перевагу північним територіям, менш населеним, то данці віддавали перевагу густонаселеній Англії і Франції, а шведи йшли на схід. Шетланди були колонізовані норвежцями, що встановили тут в IX столітті свою мову — західно-норвезьку (норн, існувала до XIX століття) і закони.

Після того, як Гаральд I Норвезький встановив свою владу в Норвегії, багато хто з його супротивників втік зокрема на Оркнеї і Шетланди, які стали їхніми базами для набігів на Шотландію і Норвегію. Це спонукало Гаральда в 875 році зібрати флот і взяти острови під свій контроль. Рангвальд, ерл Мура, отримав Оркнеї і Шетланди від короля як компенсацію за сина, загиблого в Шотландії. Рангвальд віддав їх своєму братові, Сигурду Могутньому. В X столітті на островах поширилось християнство.

Конфлікт з Норвегією[ред.ред. код]

У 1194 році, коли Норвегією управляв Сверрір Сігурдссон (11451202), ерлом Оркней і Шетланду був Харальд Маддадссон. Лендман Халкелль Йонссон і його шурин ерл Олаф зібрали армію на Оркнеях і відплили до Норвегії. З ними в якості претендента був молодий прийомний син Олафа Сігурд, син короля Магнуса Ерлінгссона. У битві при Флорваг, недалеко від Бергена, вони були розбиті, а тіло Сігурда було доставлене королеві до Бергена, щоб він міг переконатися в його смерті. Проте Сверрір зажадав також звіту і від Харальда Маддадссона, на території якого було піднято повстання. У 1195 році той відбув до Бергена, щоб прийняти королівський суд. У покарання король встановив пряме правління на Шетландах, що вже не переривалося.

Зростання шотландського впливу[ред.ред. код]

Коли в 1262 році шотландському королю Александру III виповнився двадцять один рік, він повернувся до агресивної політики щодо до західних і північних островів, яку його батько проводив до своєї смерті. Він пред'явив формальні претензії на острови норвезькому королю Гокону Гоконсону. На той час Норвегія відновлювала свою військову і економічну могутність після громадянської війни. Гокон відкинув домагання шотландців, оскільки в Норвегії розглядали всі острови Північного моря як частину королівства. Норвежці зібрали лейданг (ополчення) і великий флот та відправилися на Шетланди, розраховуючи, що шотландці не почнуть опиратися в переговорах побачивши норвезьку військову потугу. Норвезькі сили спершу висадилися на островах в місці Брейдер'ясунд, а потім попрямували в Арран.

Александр III затягував переговори, вичікуючи початку осінніх штормів. Гокон втратив терпіння і вже вирішив напасти, коли сильний шторм знищив декілька його кораблів і змусив решту відійти від берега. Битва при Ларгсі у жовтні 1263 року не виявила переможця, обидві сторони оголосили про свою перемогу, але положення Гокона було безнадійним. 5 жовтня він повернувся з деморалізованою армією на Оркнеї, де помер від лихоманки 17 грудня того ж року. Його смерть поклала кінець норвезькій експансії в Шотландії. Цей невеликий конфлікт увійшов в історію як шотландсько-норвезька війна.

Магнус Лагабйоте, син Гокона, не став продовжувати політику батька і почав переговори з Александром III. При підписанні Пертського договору він здав найдальші норвезькі володіння Мен і Судреяр (Гебриди) взамін одноразової виплати у розмірі 4000 марок і щорічних виплат в 100 марок. Шотландці також визнали норвезький суверенітет над Оркнеями і Шетландами. Однією з головних причин прагнення норвежців до миру було бажання нормалізувати торгівлю з Англією. Торгова угода між Норвегією і Англією від 1223 року вимагала підтримки миру між Норвегією і Шотландією. У 1269 році угода була розширена, включивши і вільну взаємну торгівлю.

Перехід до Шотландії[ред.ред. код]

У XIV столітті Норвегія все ще розглядала Оркнеї і Шетланди як свою територію, але шотландський вплив зростав. У 1379 році під час правління Хокона VI в Норвегії Генрі Синклер узяв під свій контроль Оркнеї. У 1347 році Норвегія постраждала від Чорної смерті і в 1397 році увійшла в Кальмарську унію з Данією. Данський вплив в Норвегії все посилювалося. Король Данії Христіан I мав фінансові труднощі, в 1468 році його дочка Маргарет була заручена з Яковом III Шотландським і він вимагав придане. Мабуть, не повідомляючи ріскрод Христіан уклав угоду 8 вересня 1468 року про заставу Оркнеїв шотландцям за 50 тис. гульденів, а 28 травня наступного року і Шетландів за 8 тис. Він залишив в контракті пункт про можливість викупу островів за фіксовану суму в 210 кг золота або 2310 кг срібла. Після юридичної суперечки з Вільямом, графом Мортоном, що володів Оркнеями і Шетландами, Карл II ратифікував акт Парламенту від 27 грудня 1669 року, який проголосив острови коронними володіннями. У 1742 році Парламент повернув землі родині Мортон, не зважаючи на те, що попередній Акт оголошував будь-який подальший акт про зміну статусу островів «пустим і недійсним».

Найбільші міста[ред.ред. код]

Міста з населенням понад 500 осіб:

Місто Населення,
осіб (2006[2])
1 Лервік 6 560
2 Скалловей 780
3 Бре 690

Острови в кіно[ред.ред. код]

У 1937 році англійський режисер Майкл Павелл зняв фільм «Край світу» — засновану на реальних подіях драму про останніх тридцять шість поселенців острова Сент-Кілди, який розташований в Атлантичному океані на захід від архіпелагу Зовнішніх Гебрідських островів на відстані 16 км від західного побережжя Шотландії. Жителі острова — носії гельської мови. Павеллу не вдалося отримати дозвіл на зйомки на самому Сент-Кілда, тому йому довелося знімати фільм на Фулі, острові Шетлендського архіпелагу.

Також на островах проходили зйомки інших фільмів:

  • (1934) The Rugged Island: A Shetland Lyric
  • (1978) Return To The Edge Of The World
  • (2003) Devil's Gate

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]