Шехтель Федір Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шехтель Федір Осипович
Фёдор Шехтель
Fyodor Schechtel 1890th.jpg
Дата народження 7 серпня 1859(1859-08-07)
Місце народження Санкт-Петербург
Дата смерті 1926
Місце смерті Москва
Працював у містах Москва, Нижній Новгород, Саратов, Київ, Таганрог.
Архітектурний стиль сецесія
Найважливіші споруди Будинок Щапова, особняк Рябушинського, садиба Локалова, особняк Морозової, власний будинок в Москві, особняк Шарнова, Бібліотека Чехова (Таганрог), банк (Нижній Новгород)
Шехтель Федір Осипович у ВікіСховищі

Шехтель Федір Осипович (7 серпня, 1859, Санкт-Петербург — 7 липня, 1926, Москва) — відомий російський архітектор, живописець, графік, сценограф доби сецесії.

Життєпис. Родина Шехтелів[ред.ред. код]

Народився в Санкт-Петербурзі в сім'ї обрусілого німецького інженера-технолога. Родина Шехтелів походила з Баварії, що оселилась в Росії. В 1820-і роки дід Федора Шехтеля перебрався в місто Саратов. Матеріальний стан родини покращили вдалі торгові операції. Згодом до майна родини належало декілька крамниць, місцевий готельчик, декілька будинків в місті, ткацька фабрика, заводик по виробництву крохмалю. Справи діда продовжили п'ятеро його синів, що утримувались разом через заповіт про нероздільність родинного капіталу. Бізнес родини Шехтелів розширили і вони мали крамниці в Красноярську, Єнісейську, Нижньому Новгороді, а згодом в Москві і в Санкт-Петербурзі.

Організаційними здібностями відрізнявся дядько Федора, Франц Осипович Шехтель, купець 1-ї гільдії. 1840 року Франц Осипович став одним з засновників першого в місті літературно-музичного купецького гуртка — Німецького танцювального клуба. 1858 року він став засновником саратовського Комерчеського клуба. А через рік, в 1859 — в своєму заміському маєтку створив сад «Тіволі», де наказав вибудувати дерев'яний літний театр, відвідини якого були платними. Театр Франца Осиповича не зберігся, але започаткував та зміцнив театральну традицію в місті. Сучасний Саратовський академічний театр драми вибудуваний на колишньому місці приватного театру Франца Шехтеля.

Батько[ред.ред. код]

Родинне фото 1865 р. Федір Шехтель крайній праворуч поряд з батьком.

Батьком Федора був наймолодший серед синів діда. Його відрядили в Санкт-Петербург, де він закінчив курс в столичному Технологічному інституті. Осип Шехтель пошлюбився в столиці з Розалією Готліб. Коли малому Федору було шість років, родина перебралася на житло знову в Саратов, бо брати померли, а старший — важко хворів. В лютому 1867 року помер і батько, залишивши дружину з шістьма дітьми.

Шехтелі і Третьякови[ред.ред. код]

Матеріальний стан родини погіршився. І 1871 р. мати за протекції Т. Жегіна перебралась до Москви, де стала економкою в родині купця Павла Третьякова (1832–1898), більш відомого як засновник картинної галереї.

Навчання[ред.ред. код]

Федір Шехтель (тоді ще Франц Альберт)почав навчатися в Саратовській чоловічій гімназії — єдиного на той час в місті учбового закладу, що давав середню освіту та право без іспитів поступати в Казанський університет. Але навчатися в університеті Шехтелю не довелося. Родина належала до католиків. 1873 року Франц Альберт Шехтель став одним з 43-х «казеннокоштних» вихованців римо-католицької єпархіальної семінарії. Семінарію в Саратові заснували 1856 року для піодготовки дітей німецьких колоністів в священики нової тираспольської католицької єпархії. Вихованці училища мешкали в семінарії постійно. 1875 року Франц Альберт отримав свідоцтво про закінчення повного курсу католицької семінарії, але не відбув в Тирасполь. Шістнадцятирічного на той час юнака забрали до Москви.

Початок творчого шляху[ред.ред. код]

Архітектор Олександр Камінський.

В Москві син воз'єднався з матір'ю і оселився поряд з нею в будинку родини Третьякових. Павло Михайлович звернув увагу на здібного юнака і сприяв його подальшій кар'єрі. Невдовзі Шехтеля відрядили в майстерню московського архітектора О. С. Камінського (1829–1897), вихідця з українського дворянства, представника стилю еклектика. (Камінський був автором першої споруди Третьяковської галереї). Початківець Шехтель почав опановувати креслення і архітектурний малюнок. Відомо, що він реалізував проект О. С. Камінського — особяк на Німецькій вулиці для П. В. Щапова. Співпраця з Камінським тривала майже десять років і перервалась в зв'язку з відходом останнього від архітектурної творчості. 1875 року Ф. Шехтель став учнем архітектурного відділення Московського училища живопису, скульптури і архітектури (його керівник — Д. Н. Чичагов). Серед знайомих митця — Ісак Левітан та Микола Чехов, брат Антона Павловича Чехова. Невдовзі вони також познайомились. 1878 року Шехтеля відрахували з училища за погані відвідини учбового закладу. Є припущення, що він почав самостійно працювати, бо хвора мати облишила працю у Третьякових. Матеріальне утримання матері Федір перебрав на себе.

Прихильність до театру і малюнку[ред.ред. код]

Значущою сторінкою життя і творчості Федора Шехтеля були прихильність до малювання (дизайну, як це називають зараз) та до театру. 1882 року він почав співпрацювати з відомим московським антрепренером М. В. Лентовським, котрий починав власну театральну кар'єру в Саратові, в приватному літньому театрі дядька архітектора.

В тому ж році Федір Шехтель пристосував для театру Лентовського «Скоморох» споруду колишнього цирка Гінне на вулиці Воздвиженка, а також виконав для Нового театра декорації та костюми до вистави «Політ на Місяць». Він працював як театральний художник і для вистав «Уріель Акоста» та «Лісовий мандрівник». Трохи перегодом Шехтель реалізував для Лентовського побудову «Фантастичного театру» в московському саду «Ермітаж», декорував Московський Манеж до святочних гулянь. В період 18841887 років Шехтель вибудував для М. В. Лентовського театрально-розважальний ансамбль «Кинь-Грусть» в парку Лівадія в Санкт-Петербурзі, а також новий відкритий театр «Антей» на 1700 місць в саду «Ермітаж».

Споруда московського Художнього театру[ред.ред. код]

Московський Художній театр, головний фасад.

Приятельські або родинні стосунки з театральним світом сприяли отриманню Шехтелем замови на перебудови та декорування московського Художнього театру. Останній зберіг буденний фасад споруди 19 ст. Фасад лише трохи модернізують 1903 року [1] та декорують рельєфом «Хвиля», зробленим жінкою-скульптором Голубкіною.

Театр починався з гардеробної. Вона ділова, має майже конторський характер, в декоруванні переважає деревина. Це був бідний театр для небагатої публіки, тому архітектор відмовився від яскравого живопису, пишних ліплених орнаментів та золочення[2] . Цих типових засобів декорування буржуазних театрів позбавлені і гардеробна, і кулуари, і що незвично — глядацька зала. Неяскравими були і панівні кольори — болотний та темно-коричневий. В глядацькій залі був відсутним плафон (живопис) з алегоричними фігурами чи персонажами популярних п'єс. Замість нього - металево-сріблясте коло з рясно розвішаними ліхтарями. Місце плафона посіли графічні смуги, що спрямовували погляд глядача до сцени. Графічність взагалі головувала в декорі театральних інтер'єрів, в небагатьох орнаментах і навіть в невибагливо простому малюнку театральної завіси з чайкою. В театрі головувала ідея не парадного декору і розваг, а спрямованість на сцену і на сприйняття мистецтва серйозного, демократичного, психологічно багатого. Не дивно, що стилізована чайка стала популярним символом московського Художнього театру, впізнавальним логотипом закладу, як сказали б нині.


Художник часописів і книг[ред.ред. код]

Зацікавленість в малюванні відбилась в роботі Шехтеля як штатного художника в журналі «Сверчок». Платня була мала і Шехтель підробляв в різних виданнях, в журналі «Будильник», в інших московських газетах. Журнальним псевдонімом митця був кумедний «Финь-Шампань». Шехтель зробив ескізи до книг Антона Чехова «Пёстрые рассказы», до видання Івана Тургенєва «Записки охотника» та ін. В творчому доробку митця — навіть ескізи до ресторанних меню та афіші.

Зміна соціального стану і одруження[ред.ред. код]

1880-ті роки принесли зміни в приватному житті митця. Покращився його матеріальний стан і він разом з матір'ю оселився в зручному і недешевому помешканні на Тверській вулиці. 15 липня 1887 року 28-річний Франц Осипович пошлюбився з Наталею Тимофіївною Жегіною. Влітку того ж року Шехтеля зарахували до Московської другої купецької гільдії. 1889 року молоде подружжя з двома новонародженими дітьми (сином і донькою) оселилося в будинку на Петербурзькому щоссе.

Неоготичні споруди Шехтеля[ред.ред. код]

Смерть[ред.ред. код]

Помер в Москві. Поховання відбулось на Ваганьковському кладовищі

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Будинок Щапова, Москва
  • Садиба Олександра Локалова, Ярославська область, с. Велике, нині Дитячий будинок
  • Особняк Шаронова, Таганрог, нині Музей містобудівництва і побуту
  • Ярославський залізничний вокзал, Москва
  • Садиба Дервіза Кириці, Ярославська область
  • Кінний завод Дервіза, Стожилово, Ярославська область
  • Садиба Дервіза Соха, Ярославська область
  • Дерев'яна дача Морозова,
  • Особняк С. Т. Морозова, Спірідоновка, Москва
  • Особняк С. П. Рябушинського, вул. Мала Никитська, Москва
  • Особняк О. І. Дерожинської-Зиминої, Кропоткинський провулок, Москва, нині посольство Австралії в Росії.
  • Заміський будинок В. Шилова, Московська губернія
  • Садиба князя Голіцина, Судак, Крим
  • Садиба Г. К. Ушкова, склади для вина, Форос, Крим
  • Каплиця Михайлівської церкви, Таганрог
  • Фасад театра Георга Парадіза (нині театр ім. В. Маяковського), Москва
  • Павільйони на ходинському полі, Всеросійська художньо-промислова виставка, Москва
  • Дозвільно-театральний комплекс «Кинь-Грусть» в парку Лівадія, Санкт-Петербург
  • церква Спаса, Іваново
  • Єрмолаєвський провулок, Москва
  • особняк М. С. Кузнецова на 1-й Мещанській вулиці, Москва
  • друкарня Левенсона, Трьохпрудний провулок, Москва
  • павільйон Російської імперії, Міжнародна виставка в Глазго, Велика Британія
  • Художній театр, Москва
  • друкарня П. П. Рябушинського «Утро России», Москва
  • банк «Товарищества мануфактур» П. М. Рябушинського, Біржева площа, Москва
  • Прибутковий будинок Строгановського художньо-промислового училища, Москва
  • кінотеатр «Художественный», Арбатська площа, Москваи
  • Чеховська бібліотека, Таганрог
  • Музей Чехова, Таганрог
  • Білокриницька церква Трійці в Балаково, Самарська губернія
  • другий власний будинок Шехтеля, Москва, вул. Велика Садова

Галерея споруд[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ж «Искусство», № 3, 1990, Н. Розенвассер, статья «Размишления об архитектуре Ф.О. Шехтеля», с.65
  2. ж «Искусство», № 3, 1990, Н. Розенвассер, статья «Размишления об архитектуре Ф.О. Шехтеля», с.65
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • Кириченко Е. И. «Федор Шехтель». — М.: Стройиздат, 1973. — 141 с.
  • Кириченко Е. И. Ф. «Шехтель (1859–1926)» // Зодчие Москвы. — М.: Московский рабочий, 1981. — С. 276–287. — 302 с.
  • Кириченко Е. И. В начале пути (О раннем творчестве Ф. Шехтеля) // Куранты. — М.: 1987. — № 2. — С. 247–251.
  • Кириченко Е. И., Сайгина Л. В. «Романтический зодчий модерна Фёдор Шехтель». — М.: Юкос-Менатрон, 2000. — 332 с.
  • Е. И. Кириченко «Русская архитектура 1830-х — 1910-х годов», М.