Шеєліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

'Шеєліт (англ. – scheelite) – мінерал з групи шеєліту. Шеєліт названо на честь швед. хіміка К.В.Шеєлє (К.W.Scheele, 1742-1786), C.C.Leonhard, 1821. Син. – камінь важкий, шеельшпат, тримонтит, тунгштейн.

Шеєліт
Загальні відомості
Клас мінералу вольфрамати і молібдати
Хімічна формула [Ca(WO4)]
Ідентифікація
Колір безбарвний, білий, жовтувато-білий, рідше коричневий, чорний, іноді червоний
Сингонія тетрагональна
Спайність досконала по (111)
Злам раковистий нерівний
Твердість за шкалою Мооса 4,5
Блиск жирний алмазний
Прозорість просвічує
Колір риски білий
Питома вага 5,8—6,2
Шеєліт.

Загальний опис[ред.ред. код]

Сингонія тетрагональна. Тетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: зернисті вкраплення, суцільні зливні маси, кірки, кристали дипірамідального (псевдооктаедричного) габітусу розміром до 10 см, частіше – вкрапленість. Спайність ясна по (101), недосконала по (112). Густина 5,8-6,2. Тв. 4,5-5,5. Колір: безбарвний, білий, сірувато-білий з жовтим, коричневим та червоним відтінком, сірий до чорного. Блиск жирний, алмазний. Риса біла. Голубувато-біла люмінесценція в катодних променях. Крихкий. Злом раковистий, нерівний. Супутні мінерали: вольфраміт, гематит, молібденіт, кварц. Вольфрамова руда. Найбільші родовища пов'язані зі скарнами, де Ш. асоціює з андрадитом, геденберґітом, епідотом, везувіаном, кальцитом, молібденом, іноді також з піротином, каситеритом, флюоритом. Зустрічається в гідротермальних рудних родовищах, ґрейзенах.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Формула: Ca[WO4].

Шеєлі́тмінерал, що складається з кальцію, вольфраму і кисню. Належить до класу мінералів вольфраматів. Хімічна формула CaWO4. Хімічний склад: WO3 – 80,6%; CaO – 19,4%. Містить домішки MoO8 (до 10%), а також CuO (до 7%), утворюючи відміну купрошеєліт, інколи рідкісні землі.

Звичайні ізоморфні домішки Мо (10-12% CaMoO4 в молібдошеєліті), TR, Mn, Sr, Nb, Та, Сr, іноді F і Н2О; домішка Сu (до 7% у купрошеєліті).

Кристалографія[ред.ред. код]

Сингонія тетрагональна, вид симетрії тетрагонально-біпірамідальний.


Агрегати і габітус[ред.ред. код]

Шеєліт зустрічається у вигляді зернистих вкраплень, друз і одиночних кристалів. Габітус кристалів біпірамідальний. Головними формами на них є {111} і {101}. У тих випадках, коли кристали шеєліту оточені тільки площинами біпіраміди {101}, дуже близької до форми октаедра, спостерігається октаедровидний габітус кристалів. Як рідкісний випадок відмічаємо твблитчастий габітус, обумовлений розвитком пінакоїда.

Часто відмічаються двійники проростання по (100); вони схожі на одиночні кристали, але пізнаються за перистою штриховкою або маленькими вхідними кутами між гранями {131} двох індивідів. Інколи спостерігаються паралельні зростання шеєліту з вольфрамітом.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Колір. Забарвлений в сірий, жовтий, бурий, чорний, іноді буроватозеленуватий і червоний кольори. Колір риси білий. Блиск жирнуватий, алмазний. Твердість 4,5. Питома вага 5,8-6,2. Крихкий. Злам раковистий, нерівний. Спайність досконала по (111).

Відмінність від подібних мінералів[ред.ред. код]

Шеєліт можна змішати з кварцом і баритом. Відмінність: кварц має більшу твердість; барит відзначається кращою спайністю і має нижчу твердість та меншу питому вагу.

Утворення і родовища[ред.ред. код]

Промислові родовища шеєліту утворюються пневматолітовим і гідротермальним шляхом. У пневматолітових родовищах шеєліт звязаний з

У гідротермальних родовищах шеєліт знаходиться в підпорядкованій кількості у кварцових жилах разом з арсенопіритом, піритом, карбонатом і галенітом.

Одна з найважливіших руд вольфраму.

Кристали шеєліту із домішками рідкісноземельних металів можна використовувати у квантових генераторах світла.

Розповсюдження: Рудні гори, Саксонія (ФРН), Циннвацьд (Чехія), П'ємонт (Італія), Андалузія (Іспанія), Хуанкайя (Перу), а також в США (шт. Арізона, Юта, Невада, Каліфорнія, Коннектикут та ін.), Санґдонґ (Півд. Корея), о. Кінга (Тасманія, Австралія), Ультевіс (Швеція), Хазліталь (Швейцарія), Корнуолл (Великобританія) та інш. Збагачується г.ч. флотацією. Синтетичні кристали Ш. використовуються у лазерній техніці.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • шеєліт мідний (1. Різновид шеєліту, який містить до 7 % CuO. 2. Суміш купротунгститу і шеєліту.);
  • шеєліт молібденистий (зейригіт – різновид шеєліту з вмістом до 24% МоО3);
  • шеєліт свинцевистий (застаріла назва штольциту).

Джерела[ред.ред. код]