Шимпанзе карликовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шимпанзе карликовий
Bonobo 009.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі мавпи (Haplorhini)
Інфраряд: Simiiformes
Родина: Гомініди (Hominidae)
Підродина: Homininae
Триба: Hominini
Рід: Шимпанзе (Pan)
Вид: Шимпанзе карликовий
Біноміальна назва
Pan paniscus
Schwarz, 1929
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pan paniscus
EOL: 13995397
ITIS logo.jpg ITIS: 573081
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 15932
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9597
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pan paniscus
Fossilworks: 236870[1] 236870[1]

Бонобо або карликовий шимпанзе (Pan paniscus) — вид з роду шимпанзе родини гомінід.

Зовнішні відмінності від шимпанзе звичайного[ред.ред. код]

Незважаючи на свою назву, за розміром він не менше свого відомішого родича шимпанзе звичайного, але поступається йому в щільності статури. Шкіра бонобо — чорна, а не рожева, як у звичайних шимпанзе. Більш довгі ноги і вузькі, похилі плечі, ніж у звичайних шимпанзе. Голосові сигнали карликових шимпанзе — це різкі, високі, гавкаючі звуки.

У них червоні губи на чорній морді і невеликі вуха, високе чоло, відносно довга чорна шерсть.

Середня маса тіла самців — близько 40 кг, а самок — 30 кг, такі ж показники у виду «шимпанзе звичайний».

Місце проживання[ред.ред. код]

Живе бонобо в тропічних лісах Центральної Африки на невеликій території між ріками Конго і Луалаба. Чисельність становить лише близько 10 тисяч особин. Бонобо став широко відомий науці в 1960-х роках і поки залишається маловивченим видом.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Бонобо був давно відомий, але був описаний як окремий вид порівняно недавно, в 1929 році. Для африканців карликові шимпанзе були героями стародавніх легенд. Згідно з однією з них, бонобо навчили людину визначати, які продукти можна їсти без побоювання. Батько систематики Карл Лінней в 1758 році, назвав його як Simia satyrus (зараз скасована назва).

У 1929-му році німецький анатом Ернст Шварц, вивчаючи скелет рідкісної мавпи, що зберігався в бельгійському колоніальному музеї, зрозумів, що бачить перед собою не череп дитинчати, а череп дорослого шимпанзе, і оголосив про новий підвид. Трохи пізніше вченими було доведено, що мова йде про новий вид людиноподібних мавп. У 1954 році німецькі приматологи Едуард Трац і Хайнц Хек повідомили про свої спостереження над шлюбними звичаями бонобо. Їхні звіти, замасковані латинською термінологією, не дійшли до широкої публіки. Лише в 70-ті роки, коли мораль стала терпимішою до сексуальних тем, вчені звернули на бонобо пильнішу увагу.

Особливості поведінки[ред.ред. код]

Приматолог Франс де Вааль стверджує, що бонобо здатні на альтруїзм, співчуття, доброту, терпіння і чутливість.[2] Хоча миролюбність бонобо заперечується.[3]

Соціальна поведінка[ред.ред. код]

бонобо ловить термітів

У мавп бонобо відсутні особливості поведінки звичайного шимпанзе, у них немає спільного полювання, частого застосування агресії для з'ясування відносин і примітивних війн, вони не навчаються мови жестів, хоча в неволі бонобо з легкістю оперують різними предметами. Відмінною ж особливістю бонобо є те, що на чолі спільноти знаходиться самка. Агресивні сутички між самцями і самками є рідкісними, і самці терпимо ставляться до дитинчат і підлітків бонобо. Статус самець отримує від статусу своєї матері.[4]

Незважаючи на високу частоту статевих контактів рівень відтворення в їх популяціях невеликий. Самка народжує на світ одне дитинча з інтервалом у 5-6 років. Самки стають статевозрілими у 13-14 років. Тривалість життя бонобо невідома[5]

Бонобо постійно, навіть за їжею, спілкуються між собою за допомогою системи звуків, яку поки не вдалося розшифрувати. Їх мозок достатньо розвинений, щоб сприймати інші знакові системи. У неволі людина-експериментатор дає запам'ятати кілька десятків знаків і їх звуковий еквівалент. Далі примат запам'ятовує різні команди на цій мові і нарешті при проголошенні нових, ніколи не почутих раніше, команд виконує які-небудь дії: «намилити м'ячик», «Винеси з кімнати X». Більш того, описаний випадок, коли навчена мові знаків самка сама навчила своє дитинча замість людини-експериментатора. У експерименті, проведеному Фондом дослідження великих людиноподібних мавп (США), знаменитого самця Канзі вдалося навчити розуміти на слух близько 3000 англійських слів і активно вживати більше 500 слів за допомогою клавіатури з лексиграмм (геометричними знаками).[6] Це дозволяє говорити про бонобо як про найінтелектуальніший вид приматів, що, звісно, наближує його до людини.

Бонобо — найближчі до людини з нині існуючих тварин, при цьому бонобо проявляє більше властивих людині поведінкових рис, ніж звичайні шимпанзе. Гілки шимпанзе і гомінідів розділилися лише 5,5 мільйонів років тому, а бонобо спеціалізувалися повільніше, ніж звичайні шимпанзе, і тому зберегли більше архаїчних рис, спільних для людей і шимпанзе. Деякі вчені у зв'язку з цим вимагають переглянути генеалогічне древо. Крім того, набір генів бонобо збігається з набором генів людини на 98 %. Кров бонобо можна переливати людині без будь-якої попередньої обробки, тоді як з крові інших шимпанзе необхідно видаляти антитіла.

Особливості поведінки бонобо і ряд інших рис можуть пояснюватися специфікою еволюційного розвитку цього виду. Низка біологів вважають, що важливу роль в еволюції бонобо (як і в еволюції людини) зіграла неотенія, або ювенілізація — затримка розвитку деяких ознак, що веде до збереження дитячих рис у дорослих тварин.[7]

Основним компонентом їхньої їжі є фрукти, іноді трав'янисті рослини, безхребетні і м'ясо інших тварин. Бонобо, так само як і звичайні шимпанзе, можуть зі спритністю ловити мавп, але не вбивають і не поїдають їх. Вони годинами грають з дитинчатами мавп і відпускають їх на волю.

Сексуальна поведінка[ред.ред. код]

Статевий акт відіграє важливу роль у суспільстві бонобо, які перебувають у неволі, він використовується як вітання, є засобом формування соціальних зв'язків, вирішення конфліктів і постконфліктного примирення.[8] Бонобо є єдиними мавпами, які використовують усі сексуальні позиції: лице до лиця генітального сексу (хоча пара Західних горил також була сфотографована в цій позиції[9]), поцілунки з язиком, і оральний секс.[10] У науковій літературі, поведінка самки з самкою торкаючись статевих органів одна одної часто називається GG тертя або статево-генітальне тертя. Сексуальна активність відбувається в присутності спільноти, але іноді й за її межами. Бонобо не утворюють постійних моногамних сексуальних відносин з окремими партнерами. Крім того, вони, здається, не розрізняють у своїй сексуальній поведінці стать і вік, за винятком утримання від статевих зносин між матерями та їх дорослими синами. Коли бонобо знаходять нове джерело їжі або годівлі, збільшення радості від цього, як правило, призводить до загальної сексуальної активності, мабуть таким чином знижуючи напруженість і сприяючи мирному харчуванню.[11]

Група бонобо

Самці бонобо між собою час від часу беруть участь у різних формах статевої поведінки.[11][12] В одній формі, двоє самців висіли на гілці дерева лицем до лиця і займалися фехтуванням пенісів.[13][11] Також спостерігалося, коли двоє самців труться пенісами, в положенні лице до лиця. Інша форма статевого взаємодії (тертя дупами) відбувається як примирення між двома самцями після конфлікту, коли вони стоять спина до спини і також разом потирають мошонки. Такаеші Кано спостерігав подібну практику серед бонобо в природному середовищі існування.

Самки бонобо між собою також мають статеві стосунки, можливо, для зміцнення соціальних зв'язків між собою, які утворюють ядро суспільства бонобо. Зв'язки серед самок дозволяють їм домінувати в суспільстві бонобо. Хоча самці індивідуально сильніші, вони не можуть по-одному встояти проти об'єднаної групи самок.[11] Самка підліток часто залишає рідне співтовариство, щоб приєднатися до іншого. Сексуальний зв'язок з іншими самками встановлює цих нових самок в якості нових членів групи. Ця міграція змішує генофонд бонобо, таким чином забезпечує генетичну різноманітність.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. Frans, de Waal. «Bonobo: The Forgotten Ape». University of California Press (English). 
  3. Parker, Ian (2007-07-30). «Swingers». Our Far-Flung Correspondents. The New Yorker. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2011-12-08. 
  4. White F. 1996. Comparative socio-ecology of Pan paniscus. In: McGrew WC, Marchant LF, Nishida T, editors. Great ape societies. Cambridge, England: Cambridge Univ Pr; p 29-41.
  5. Bonobo Sex and Society
  6. http://www.greatapetrust.org/bonobo/meet/kanzi.php
  7. Бонобо ведуть себе по-дитячому
  8. Aggression topics from the University of New Hampshire
  9. Tuan C. Nguyen, «Gorillas Caught in Very Human Act» in Live Science (February 13, 2008) http://www.livescience.com/2298-gorillas-caught-human-act.html
  10. Manson, J.H.; Perry, S.; Parish, A.R. (1997). «Nonconceptive Sexual Behavior in Bonobos and Capuchins». International Journal of Primatology 18 (5). с. 767–86. doi:10.1023/A:1026395829818. 
  11. а б в г de Waal, Frans B. M. (March 1995). «Bonobo Sex and Society» (pdf). Scientific American 272 (3). с. 58–64. Процитовано 21 December 2011. 
  12. «Courtney Laird, "Social Organization"». Bio.davidson.edu. 2004. Процитовано 2009-07-03. 
  13. Frans B. M. de Waal (2001). «Bonobos and Fig Leaves». The ape and the sushi master : cultural reflections by a primatologist. Basic Books. ISBN 8449313252. 

Джерела[ред.ред. код]

  1. Paoli T., Palagi E., Borgognini Tarli SM, 2006. Reevaluation of Dominance Hierarchy in Bonobos (Pan Paniscus) / / American Journal of Physical Anthropology, 130:116-122
  2. Scientific American, 1995, V. 272, N 3, pp. 58-64
  3. Frans B.M. de Waal, "Bonobo Sex and Society. The behavior of a close relative challenges assumptions about male supremacy in human evolution ", Scientific American , 82-88, 1995 marts.

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]