Шинейд О'Коннор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шинейд О’Коннор
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Sinéad Marie Bernadette O'Connor
Дата народження 8 грудня 1966(1966-12-08) (47 років)
Місце народження Дублін, Ірландія
Роки активності з 1986-го
Країна Ірландія Ірландія
Професія співачка, авторка-виконавець, музикант, священик
Інструменти вокал, гітара, клавішні
Жанр Фолк-рок
Інді-рок
Альтернативний рок
Співпраця Іен Браун
Massive Attack
James
Лейбл Polydor
Interscope
www.sineadoconnor.com

Шине́йд О’Ко́ннор (ірл. Sinéad O'Connor; * 8 грудня 1966, Гленнагірі, графство Дублін, Ірландія) — ірландська співачка, музикант та авторка-виконавець.

Життєпис[ред.ред. код]

Шинейд Марі Бернадетт О'Коннор (Sinéad Marie Bernadette O'Connor) займає нині дивне становище в шоу-бізнесі: як одна з найвідоміших вокалісток 90-х років прославилася лише останнім часом завдяки власній музиці. За свою нетривалу кар'єру, раз вознесена до вершин всесвітньої слави, нажила набагато більше ворогів ніж друзів. Шинейд, один з самих ексцентричних поп-персонажів останнього десятиліття, стала автором гучних публічних скандалів, охоче роздутих пресою: вона заборонила, щоб перед її концертом звучав гімн Сполучених Штатів; відмовилася виступити, незважаючи на анонси, в ефірі Saturday Night Live на каналі NBC, дізнавшись, що ведучим буде Ендрю Дайс Клей, відомий жінконенависник; вирішила не брати участь у церемонії вручення премії Греммі, виражаючи зневагу до шоу-індустрії; розірвала фотографію Папи Римського, коли все-таки з'явилася в ефірі Saturday Night Live.

За іронією долі, О'Коннор, сама будучи талановитим композитором і артисткою, прославилася на весь світ завдяки чужій пісні. Хіт-сингл «Nothing Compares 2 U», який очолював американський чарт чотири тижні поспіль, написав Prince, а вперше його виконала група «Family» в 1985 році.

Дитинство і навчання[ред.ред. код]

Шинейд О'Коннор народилася в Дубліні 8 грудня 1966. Її дитинство було травматичне: її батьки розлучилися, коли дівчинці було вісім років. Її виключили з католицької школи, у якій вона вчилася зовсім без ентузіазму; незабаром її заарештували за магазинну крадіжку і відправили до виправної школи. Спів для неї став відрадою й порятунком від життєвих негараздів: першим шансом публічно блиснути вокальними даними для майбутньої співачки — це весілля родичів, на якому вона виконала пісню Барбри Стрейзанд «Evergreen». На 15-річну Шинейд звернув увагу Пол Берн (англ. Paul Byrne), барабанщик ірландської групи «In Tua Nua» (відомішої як протеже «Bono» і «U2»). Якийсь час Шинейд працювала з групою, виступала як лід-вокалістка, стала співавтором їхнього дебютного синглу «Take My Hand» і залишила школу, щоб повністю присвятити себе музичній кар'єрі.

У 18 років Шинейд О'Коннор втратила матір, яка загинула в автомобільній катастрофі в 1985 році (Після її смерті матері Шинейд зізнавалася, що стосунки у них завжди були непростими: мати її була далека від ідеалу). Дівчина почала співати в дублінських кафе, вступила в музичний коледж і вдосконалювала вокальну техніку й володіння фортепіано.

Музична кар'єра[ред.ред. код]

У 1985 році О'Коннор уклала контракт з лейблом «Ensign Records» і одразу переїхала до Лондона. У 1986-му вона дебютувала в саундтреці до фільму «The Captive». Записувалася дівчина разом з гітаристом U2 Еджем (The Edge), який був співавтором звукової доріжки. Незважаючи на вдалий пісенний дебют, лейбл відмовився випустити її перший альбом, вважаючи треки «занадто кельтськими». Тоді співачка взялася самостійно продюсувати свої композиції, переписала весь альбом і назвала його «The Lion and the Cobra» (1987) — його назва очевидно з 91-го псалму Біблії. Звукозапис включав широку палітру жанрів: хард-рок, панк-рок та ірландський фольк.

Результат перевершив всі очікування — критики оголосили «The Lion and the Cobra» одним з найсильніших дебютів року. Диск ірландської дебютантки в 1988 році став № 36 американського рейтингу Billboard 200. Її сингли «Mandinka» і «Troy» стали фаворитами британського альтернативного радіо, а перший трек альбому піднявся до № 14 танцювального чарту Америки.

Успіхи й розчарування[ред.ред. код]

Офіційне визнання, що й можна було очікувати, не зробило з Шинейд лагідної овечки: із самого початку вона кидала виклик істеблішменту і не зупинялася ні перед чим. В інтерв'ю після видання альбому вона захищала діяльність ірландських сепаратистів (IRA), критикувала колег, включаючи і U2, які з перших кроків підтримували її і чию музику вона обізвала «пихатою».

У 1990 році, розлучившись з своїм першим чоловіком барабанщиком Джоном Рейнольдсом (англ. John Reynolds), вона записала другий альбом «I Do Not Want What I Haven't Got». Вже до кінця 80-х співачка переросла статус звичайної виконавиці та перетворилася на культову фігуру, принаймні у себе на батьківщині. З появою другого альбома О'Коннор стає суперзіркою, отримавши за нього Grammy в номінації «найкращий альтернативний альбом». «I Do Not Want What I Haven't Got» не сходив з американського чарту протягом року — і вибивається на № 1 шість тижнів поспіль.

Головною фішкою лонг-дисплею був хіт-сингл «Nothing Compares 2 You», одне з найвищих досягнень поп-музики 90-х (№ 1 у чарті Billboard Hot 100). На пісню зроблено дивний відеокліп, в якому Шинейд постала чудовою актрисою.

Поки таблоїди розсмаковували її роман з бек-вокалістом Х'ю Харрісом (англ. Hugh Harris), Шинейд надалі провокувала скандали. На концерті в Нью-Джерсі вона відмовилася виступати, якщо перед початком шоу звучатиме «Зоряно-смугастий прапор»: її заява набула широкого розголосу — і сам Френк Сінатра грозив «відлупцювати її по дупі». Та в цьому не кінець: незважаючи на чотири номінації Grammy за альбом «I Do Not Want What I Haven't Got», співачка демонстративно відмовилася брати участь у церемонії та вимагала викреслити ім'я зі списку номінантів.

Другий альбом так і залишився найвищим досягненням у кар'єрі Шинейд О'Коннор: до того рівня не дотягувала більше ні одна робота. Її третій альбом «I'm Not Your Girl» (1992) аж ніяк не користувався подібним успіхом — отримав стримані відгуки критиків та піднявся лише до № 27 чарту Billboard 200. Ця збірка відомих поп-стандартів у новій інтерпретації включала: «I Want to Be Loved by You» Мерілін Монро, «Gloomy Sunday» Біллі Голідей, і «Don't Cry for Me Argentina» з мюзиклу «Evita» — та була зовсім не до порівняння з успіхом альбома-попередника.

А Шинейд О'Коннор надалі не переставала викликати громадське обурення. Погодившись нарешті з'явитися в програмі Saturday Night Live, співачка закінчила виступ тим, що демонстративно порвала перед камерами фотографію Папи Іоанна Павла II, волаючи «воюйте зі справжнім ворогом!». Завдяки такій поведінці, коли співачка піднялася два тижні пізніш на сцену нью-йоркського «Madison Square Garden», де святкувалося 30-річчя кар'єри Боба Ділана, — її тут же обсвистали і зірвали виступ.

Піддана остракізму та перетворена на соціальну парію, О'Коннор віддалилася від великого шоу-бізнесу, повернула в Дублін, вивчала оперне мистецтво, грала Офелію в театральній постановці «Гамлета», та гастролювала з фестивалем «WOMAD», організованим Пітером Гебріелом. Минуле іконоборство обійшлося Шинейд нелегко: у свої 26 років вона відчула себе зовсім розбитою, ходили чутки ніби-то у співачки були нервовий розлад та невдала спроба самогубства.

Неуспішність і релігія[ред.ред. код]

У 1994 році Шинейд випускає четвертий студійним лонг-альбом «Universal Mother», який, незважаючи на хвалебні рецензії, не мав помітного успіху: він піднісся ледве до № 36 у Billboard 200 — і панує враження, що зірка Шинейд О'Коннор уже зайшла. Рік пізніш вона оголошує, що більше ніколи не буде спілкуватися з пресою. У 1997 році виходить EP «The Gospel Oak», у якому її старі записи; співачку полонить релігія — і її звуть новим «чернечим» ім'ям: Mother Bernadette Mary.

Аж у 2000 Шинейд О'Коннор вирішує повернутися в музику, підписує новий контракт із «Atlantic Records» і після шестирічної паузи випускає альбом нового матеріалу «Faith and Courage». Її співавторами і співпродюсерами стають Скотт Катлер (Scott Cutler) і Енн Превен (Anne Preven), що працювали над «'Torn'», Наталі Імбрулії (Natalie Imbruglia), Дейв Стюарт (Dave Stewart), Брайан Іно (Brian Eno) та Уайклеф Джин (Wyclef Jean). «На цьому альбомі — мій Бог і мої сини», — говорила виконавиця; проте цією впевненою і зрілою роботою співачка не зуміла заімпонувати своїм шанувальникам.

У 2002 році вийшов новий лонг-плей «Sean-Nos Nua». Диск широко використовував ірландські мотиви, поєднав реггей, електроніку і кельтську музику. Шинейд залишилася чудовою вокалісткою, але рецензенти резюмують: можна тільки шкодувати, що одного вокалу для хорошого альбому явно недостатньо.

Улітку 2003 року, несподівано для всіх, Шинейд оголосила, що покидає музичний бізнес і заявила, що більше не хоче бути знаменитою, а прагне звичайного, нормального життя. На прощання співачка, втомлена від уваги шанувальників, порадила: «Якщо ви зустрінете на вулиці знамениту людини, навіть не дивіться на неї. Найкраще, що ви можете зробити — просто спокійно пройти мимо. Повірте, для них це найкраще вираження любові».

Кінець музичної кар'єри[ред.ред. код]

Співачка спростувала чутки про те, що причиною її відходу зі світу музика є т. зв. «синдром перевтомлюваності». «Нічого подібного, — заявила Шинейд. — Я вирішила залишити музику, щоб посвятити себе викладанню релігії у початковій школі». За планами Шинейд, поряд з вивченням теології та відвідуванням церкви, вона прийматиме участь у діяльності церковного хору, щоб задовольнити свою тягу до співу. «Так що парафіяни зможуть запросити мене на свої торжества. Але, будь ласка, не думайте, що я буду співати на весіллях — вони нестерпні мені!»...

Останнім музичним «привітом» від Шинейд О'Коннор став DVD «Goodnight, Thank You» — збірка концертних записів співачки, вихід якого планувався на кінець літа 2003.

Дискографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]