Ширай Степан Михайлович

Ширай Степан Михайлович
Народився	1761(1761) Стародубський повіт, Російська імперія
Помер	1841(1841) Стародубський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Батько	Q123188619?
Нагороди	Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира

|приналежність=

Ширай Степан Михайлович (1761, Стародубівський полк, Гетьманщина — 1841, Чернігівська губернія) — український аристократ, бунчуковий товариш Війська Запорозького Городового, учасник Балканських воєн 1787-1791, начальник місії до османської фортеці Шумен (1791). Генерал-майор російської імператорської армії. Після ліквідації Гетьманщини — чернігівський губернський предводитель дворянства.

Біографія

Його батько, походив із старовинного та багатого українського роду, служив Стародубським повітовим маршалом дворянства.

Ширай народився в 1761 році. 10 травня 1771 вступив на військову службу бунчуковим товаришем Війська Запорозького Городового, а 20 жовтня 1780 здобув загальноімперську статську посаду, з чином колезького асесора.

7 квітня 1785 отримав чин прем'єр-майора і призначення в Стародубський військовий полк, звідки переведений в Малоросійський гренадерський. 1787 Степан Ширай брав участь у військових діях проти Польщі, а в наступному — в інтервенції Московщини до Молдови, перебуваючи у передовому корпусі.

У Московсько-Османську війну 1789 був у боях при Кутні (20 липня) і під час битви під Фокшанами, будучи в складі військ, які штурмували ретраншемент і кам'яний монастир. У тому ж році Ширай перебував у боях при Тирґонуколе, Крянґумейлоре і на «генеральній баталії» при Римнику. Відзначився при взятті однієї з турецьких фортець, Ширай був посланий Суворовим з повідомленням про перемогу до імператриці Катерини, яка власноруч нагородила його орденом св. Володимира 4-го ступеня.

31 березня 1790 переведений з чином підполковника до Кінно-Гренадерського військового орденного полку, з яким знову брав участь у військових діях проти армії Османської імперії. 11 грудня цього року був при взятті фортеці Ізмаїла, а в грудні наступного 1791 при укладанні мирного договору з Високою Портою Степан Ширай очолив дипломатичну місію з вітальним листом до фортеці Шумен, де мав аудієнцію у Великого візира Коджа Юсуф паші.

Після повернення в лютому 1792 до Петербургу Ширай був пожалуваний у полковники, а в липні того ж року брав участь у боях проти армії Речі Посполитої при містечках Любор і Дубенці.

Переведений спершу у Володимирський драгунський полк, потім 4 вересня 1792 перевединий у Стародубський Кірасирський полк, в якому і продовжував службу до 11 вересня 1797, коли отримав чин генерал-майора з призначенням шефом Ризького Кірасирського полку; 16 жовтня 1798 виключений імператором Павлом зі служби за заворушення, що сталися в його полку.

Вийшовши у відставку, Ширай оселився у своєму маєтку, що знаходився на Гетьманщині, у Чернігівській губернії. Там мав близько двох тисяч душ селян.

1818 обраний на посаду Губернського Предводителя дворянства Чернігівської губернії, в якій і залишався до 1829 року.

Помер 1 серпня 1841.

Література

• Дела архива департамента герольдии Правительствующего сената о дворянстве рода Ширай.
• Формулярный список за 1797 г., находящийся в Московском отделении Архива Главного Штаба, книга формулярных списков за 1797 г., по Архиву № 260.
• Архив Капитула Российских Императорских и царских орденов, Кавалерские списки по ордену св. Анны 1-й степени (дата смерти).
• «Русский Архив» 1876 г., кн. I, и 1878 г. кн. III.
• Граф Милорадович, «Списки губернских предводителей дворянства Российской Империи». 1785–1795. Чернигов. 1895,
• C. Маслов, «Историческое обозрение Имп. Московского Общества сельского хозяйства», М. 1846, приложение.
• Список воинскому департаменту 1792 г.

Джерела

• Ширай, Степан Михайлович [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]