Ширяєв Валерій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Валерій Ширяєв
Особисті дані
Повне ім'я Валерій Вікторович Ширяєв
Дата народження 26 серпня 1963(1963-08-26) (50 років)
Місце народження Харків, СРСР
Зріст 178 см
Вага 85 кг
Позиція захисник
Інформація про клуби
Професіональна кар'єра
Роки кар'єри 1981 – 2008
Роки Клуб Ігри (голи)
1981—1991
1991—1993
1993—1996
1996—1997
1997—2003
2003
2003—2004
2004—2005
2005—2006
2005—2006
2006—2008
СРСР «Сокіл» (Київ)
Швейцарія ЕХК «Біль»
Швейцарія «Шо-де-Фон»
Швейцарія ХК «Давос»
Швейцарія «Шо-де-Фон»
Швейцарія ЕВ «Цуг»
Швейцарія СК «Берн»
Швейцарія СК «Лангнау»
Швейцарія «Женева-Серветт»
Швейцарія ЕХК «Біль»
Швейцарія «Шо-де-Фон»
Усього:
414 (65)
58 (29)
104 (63)
46 (14)
215 (79)
7 (2)
36 (10)
49 (7)
23 (5)
13 (2)
74 (23)
1039 (299)


Національна збірна
1987—1991
1994—2005
СРСР СРСР
Україна Україна
Усього:
43 (3)
43 (13)
86 (16)
Почесне звання
Заслужений майстер спорту СРСР


Спортивні нагороди
Представник СРСР
Чемпіонат світу
Золото Швеція 1989 хокей

Вале́рій Ві́кторович Ширя́єв (* 26 серпня 1963, Харків) — колишній радянський та український хокеїст, захисник, відомий за виступами за збірні СРСР, України, київський «Сокіл» та низку швейцарських хокейних клубів. Чемпіон світу з хокею 1989 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1989).

Протягом професійної кар'єри хокеїста, що тривала 28 років, на клубному рівні відіграв у 1039 офіційних матчах, закинув 299 шайб у ворота противників, відзначився 591 результативною передачею.

По завершенні ігрової кар'єри працює на тренерських посадах у хокейних клубах Швейцарії.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

На дорослому рівні розпочав виступи 1981 року у складі київського «Сокола», що змагався у чемпіонаті СРСР, 1985 року виборов разом з командою бронзові медалі національної першості. Загалом відіграв у київській команді в 11 сезонах, провів у її складі 414 ігор.

1991 року у складі «першої хвилі» радянських спортсменів, що масово виїзжали для продовження кар'єри за кордон, виїхав до Швейцарії. Протягом 1991–2008 року неодноразово змінював клуби, здебільшого виступав в елітному дивізіоні хокейного чемпіонату країни.

Рішення про завершення професійної ігрової кар'єри прийняв у 45-річному віці через рецедив травми коліна[1]. Протягом останніх років кар'єри у клубі «Шо-де-Фон» грав пліч-опліч зі своїм сином Євгеном, який виступає на позиції нападника.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

1989 року залучався до лав збірної команди СРСР, яка виступала на тогорічному чемпіонаті світу. Брав участь в усіх 10 іграх збірної на турнірі, записав на свій рахунок 2 закинуті шайби та 4 результативні передачі. Виборов разом з командою золоті медалі світової першості, здолавши у фінальній грі господарів турніру — збірну Швеції.

З 1994 року виступав у складі збірної команди України. Провів 43 матчі, закинув 13 шайб. Учасник зимових Олімпійських ігор 2002 (4 матчі, 2+1); учасник чемпіонатів світу 1994 (група C), 1995 (група C), 1999, 2001, 2002, 2003 і 2004.

Досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]