Шкала Кінсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Шкала Кінсі» — спроба виміряти сексуальну орієнтацію людей за шкалою від нуля (винятково гетеросексуальна орієнтація) до 6 (винятково гомосексуальна орієнтація). Вона була вперше опублікована в книзі «Статева поведінка самця людини» в 1948 гоці, написаній зоологом і сексологом Альфредом Кінсі в співавторстві з Ворделлом Помероєм й іншими дослідниками, і була також представлена в доповнювальній праці Кінсі і співробітників «Статева поведінка самки людини», опублікованій в 1953 році.

Представлячи цю шкалу, Кінсі писав: «Чоловіки не становлять дві окремі субпопуляції – суворо гетеросексуальну і суворо гомосексуальну. Світ не поділяється на козликів і козлиць. Фундаментальний принцип таксономії полягає в тому, що в природі рідко спостерігаються дискретні категорії. Жива природа – це континуум у всіх і кожному зі своїх аспектів».

«Наголошуючи на безперервності градацій між винятково гетеросексуальними і винятково гомосексуальними особистими історіями, ми в той ж час вважали бажаним розробити певний спосіб класифікації, який міг би базуватися на відносній кількості гетеросексуального і гомосексуального досвіду або відповіді на досвід в кожній історії… Індивідууму може бути приписана конкретна крапка на цій шкалі в кожний конкретний період його життя… Семикрапкова шкала точніше наближається до того, щоб відобразити велику кількість градацій, які існують в реальності[1]

Ця шкала виглядає так:

Рейтинг Опис
0 Винятково гетеросексуал
1 Здебільшого гетеросексуал, лише зрідка практикує гомосексуальні контакти
2 Здебільшого гетеросексуал, але гомосексуальні контакти не дуже рідкісні
3 Однаково практикує як гетеросексуальні так і гомосексуальні контакти
4 Здебільшого гомосексуал, але гетеросексуальні контакти не дуже рідкісні
5 Здебільшого гомосексуал, лише зрідка практикує гетеросексуальні контакти
6 Винятково гомосексуал

Наукові знахідки[ред.ред. код]

Звіти Кінсі[ред.ред. код]

Мал.1. Вид розподілу чоловіків за сексуальними орієнтаціями. Ордината: частка чоловіків з даною орієнтацією, абсциса — сексуальна орієнтація за Кінсі[2]
Докладніше: Звіти Кінсі
  • Чоловіки: 11.6% білих чоловіків у віці від 20 до 35 були оцінені як «3» (так само гомосексуальні і гетеросексуальні) в цей період їнього життя[3].
  • Жінки: 7% самотніх жінок у віці від 20 до 35 і 4% заміжніх жінок у віці від 20 до 35 були оцінені як «3» (так само гомосексуальні і гетеросексуальні) в цей період їнього життя[4].

Від 2 до 6% жінок у віці від 20 до 35 були оцінені як «5» (переважно гомосексуальні) [5] і від 1 до 3% незаміжніх жінок у віці від 20 до 35 були оцінені як «6» (винятково гомосексуальні)[6].

Сучасні дані[ред.ред. код]

Дослідження, проведені на початку 1990-х років в США в рамках проекту General Social Survey дали суттєво менші кількості респондентів, що ідентифікують себе в якості гомосексуалів або бісексуалів; за даним дослідження таких серед чоловіків виявилось 3.3%, серед жінок - 2.3%[7]

Кінсі також не визначив вид розподілення індивідів за визначеною ним шкалою: роботи в цій сфері з'явились в 90-х роках XX століття при вивченні генетичних передумов гомосексуальності. Виявилось, що якщо для чоловіків розподілення є бімодальним (J-подібним) (див. Мал.1), з максимумами у крайніх відмітками шкали Кінсі, то для жінок характерний різкий максимум біля гетеросексуального краю шкали (рейтинг 0) зі спадом до повної гомосексуальності (L-подібне розподілення), що ставить під сумнів — про принаймні з точки зору популяційної генетики - тезис Кінсі про те, що «чоловіки не становлять дві окремі субпопуляції»[8][9].

Вплив[ред.ред. код]

Американський сексолог Хані Мілетскі за аналогією зі шкалою Кінсі пропонує використовувати шкалу зоосексуальності. Згідно з цією концепцією, кожна людина в тій чи іншій мірі зоосексуальна[10].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (Кинси и соавторы, 1948, стр. 639, 656). (рос.)
  2. Burr, Chandler. A Separate Creation: the Search for the Biological Origins of Sexual Orientation. New York: Hyperion, 1996 (англ.)
  3. Кинси и соавторы, 1948 Сексуальна поведінки самця людини, Таблица 147, страница 651 (рос.)
  4. Кинси и соавторы, 1953, Сексуальна поведінка самки людини, Таблица 142, страница 499 (рос.)
  5. Там же, стр. 488 (рос.)
  6. Там ж, Таблица 142, стр. 499 и 474 (рос.)
  7. Tom W. Smith. American Sexual Behavior: Trends, Socio-Demographic Differences, and Risk Behavior. GSS Topical Report No. 25, Version 3, 1998 (англ.)
  8. Hamer D.H., Hu S, Magnuson V.L., Hu N., Pattatucci A.M. A linkage between DNA markers on the X chromosome and male sexual orientation. Science. 1993 Jul 16;261(5119):321-7
  9. Bailey, J. Michael; Dunne, Michael P.; Martin, Nicholas G. J. Pers. Soc. Psychol., Volume 78(3).March 2000.524–536
  10. Beetz (2002) section 5.2.25: «One of the most monumental and recent studies on human-animal sexual contact was conducted by Miletski in 1999»

Посилання[ред.ред. код]