Шкала Мооса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шкалá Мóоса (en. Mohs scale, мінералогічна шкала твердості) — набір еталонних мінералів для визначення відносної твердості методом надряпування. Як еталони прийнято 10 мінералів, розташованих в порядку зростання твердості.

Відносна твердість мінералів за Ш.М. визначається шляхом дряпання мінералу, який досліджується, гострими краями еталонних мінералів (пасивна твердість) або дряпання еталонних мінералів досліджуваним зразком (активна твердість). Еталонами є: 1 – тальк, 2 – ґіпс, 3 – кальцит, 4 – флюорит, 5 – апатит, 6 – ортоклаз, 7 – кварц, 8 – топаз, 9 – корунд, 10 – алмаз.

Запропонована у 1811 році німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом.

Твердість Мінерал Абсолютна твердість
1 Тальк (Mg3Si4O10(OH)2) 1
2 Гіпс (CaSO4·2H2O) 3
3 Кальцит (CaCO3) 9
4 Флюорит (CaF2) 21
5 Апатит (Ca5(PO4)3(OH-,Cl-,F-)) 48
6 Польовий шпат (KAlSi3O8) 72
7 Кварц (SiO2) 100
8 Топаз (Al2SiO4(OH-,F-)2) 200
9 Корунд (Al2O3) 400
10 Алмаз (C) 1500

Була запропонована також альтернативна таблиця визначення твердості мінералів, значення твердості згідно з якою можуть коливатись між двома рівнями. Дана таблиця наведена нижче:

Твердість речовина чи мінерал
1 Рідина
2 Гіпс
від 2.5 до 3 Золото, Срібло
3 Кальцит, Мідь монета
4 Флюорит
від 4 до 4.5 Платина
від 4 до 5 Залізо
5 Апатит
6 Ортоклаз
6.5 пірит
від 6 до 7 Скло
7 Кварц
7 та вище Гартована сталь
8 Топаз
9 Корунд
10 Гранат
11 Сплавлений цирконій
12 Сплавлений глинозем
13 Карбід кремнію
14 Карбід бору
15 Алмаз

Література[ред.ред. код]