Шкло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Шкло
Країна Україна Україна
Область/АРК Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада Шклівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4625856500
Офіційний сайт:
Основні дані
Засноване 1360
Статус із 1969 року
Площа 4,556 км²
Населення 5839 (01.01.2013)[1]
Густота 126,3 осіб/км²
Поштовий індекс 81051
Телефонний код +380 3259
Географічні координати 49°57′01″ пн. ш. 23°31′33″ сх. д. / 49.95028° пн. ш. 23.52583° сх. д. / 49.95028; 23.52583Координати: 49°57′01″ пн. ш. 23°31′33″ сх. д. / 49.95028° пн. ш. 23.52583° сх. д. / 49.95028; 23.52583
Водойма річка Шкло
Відстань
Найближча залізнична станція: Шкло-Старжиська
До станції: 1 км
До райцентру:
 - фізична: 20 км
До обл. центру:
 - залізницею: 52 км
 - автошляхами: 54 км
Селищна влада
Адреса 81050, Яворівський р-н, смт. Шкло, вул. Гагаріна,1
Голова селищної ради Лаба В. П.
Карта
Шкло (Україна)
Шкло
Шкло
Шкло (Львівська область)
Шкло
Шкло

Шкло — селище міського типу Яворівського району Львівської області. Розташоване над річкою Шкло, поблизу автомобільної дороги НовояворівськЯворів на відстані 4 км від Новояворівська.

Поблизу селища розташований санаторій Шкло. Бальнеологічний і грязьовий курорт. Сірководневу сульфатно-кальцієву воду використовують для купелів, гідрокарбонатно-натрієво-кальцієву — для пиття.

Історія[ред.ред. код]

Церква Святого Миколая

Перші згадки про Шкло відносяться до 1456 р. У збереженому акті передачі Яворівський земель польським королем Казимиром IV галицькому боярину Петру Шаматульскому вказувалися межі: «від річки Шкло до джерела "Вонячка" (назва пов'язана з неприємним запахом сірководню) і навколо нього до Шкловського лісу».

У 1576 році місцевість відвідав польський лікар Войцех Очко. Він зробив перший медичний опис лікувальних властивостей тутешніх джерел. Саме з цього часу Шкло починають відвідувати для лікування.

Докладні описи «цілющих вод» є в подорожніх нотатках німецького вченого Ульріха фон Веодума, які він зробив у 1670-1672 роках, подорожуючи в «Землю російську» через Польщу. У своєму щоденнику дослідник писав: «У 1670 році неподалік від села Шкло невеликий піщаний пагорб після землетрусу з великим шумом провалився, а з ями ринуло стільки води, що залило прилеглі поля. Потім на місці пагорба утворилося озеро, яке має близько 600 кроків по колу, там ще й зараз можна побачити свіжі обриви провалилася землі. Вода прозора і дуже глибока, а на запах і смак віддає селітрою. Без сумніву, що сірчані джерела, які є тут під землею і викликали це землетрус».

Велика історія селища

Село Шкло (та хутори: Стадники і Солуги) входять тепер в одну Шклівську селищну раду Яворівського району Львівської області. Шкло віддалене 12 км на схід від райцентру — м. Яворова, та 37 км на північний захід від Львова. Село розташоване в долині річки Шкло, яка бере початок з озера Парашки і впадає з правого боку до Сяну.

Перша письмова згадка про село Шкло припадає на 1380 рік. В 1464 році Дорота Шкленська подавала позов на купця Якова Колпецького. Через два роки Яків Колпецький позивав Дороту та її сина, які були управителями (державцями) с. Шкло, за те, що їхні люди відібрали у нього віз ії сіллю. Все це дає підстави зробити висновок, що с. Шкло є одним із найдавніших населених пунктів у Яворівському районі.

Після загарбання Галицького князівства польською шляхтою с. Шкло належить до королівського маєтку.

З 1470 року Шкло входило до складу Львівського повіту. За ілюстрацією 1515 року село з трьома ланами землі: кметями, млином і корчмою належало до маєтків Яворівського староства. У 1578 році в Шклі, яке тоді входило до складу Яворівської королівщини, було вже 164 лану землі з кметями, а також 4 загородники, два ремісники, піп, що користувався 14 ланами, 1 корчма з 1/4 лану. Отже, найбільшими землевласниками були сільський піп і корчмар. На жаль, із тих часів не дійшли до нас точні дані про кількість населення Шкла.

Подальші відомості про с. Шкло ми знаходимо в описах польського магната Радзівіла від 1576 року, в яких він писав, що «об'їзджаючи землі руські, пробував лікувальні води Яворівські і Шкло». Радзівіл вказує, що Шкло і Яворів розташовані на королівському торговому шляху: Львів-Ярослав. Отже, наявність хорошого рельєфу з підвищеннями і долиною з чистим джерелом дають підставу вважати, що джерело виникло давно, очевидно, задовго до першої письмової згадки.

Зазнаючи постійного соціального та національного гноблення з боку польських феодалів, жителі с. Шкло не залишаються осторонь визвольної війни (1648-1654 рр.) українського народу проти польсько-шляхетського гніту. Проте у 1649 році село зазнало значних руйнувань від татар, з якими, як відомо, Богдан Хмельницький змушений ступити в союз, які проте, часто зраджували українських повстанців. У цьому році мешканці Шкла заявили, що внаслідок спустошення села татарами, спалення ними млина і сукнобійні та взяття в полон багатьох односельчан, вони не спроможні сплатити податки більше, ніж у сумі 5 злотих та 7,5 гроша.

Цікаві відомості про наше село ми знаходимо у дорожньому щоденнику німецького вченого Ульріха фон Вердума, які той зробив у 1670-1672 рр, подорожуючи «в землю руську через королівство польське». Зокрема у своєму дорожньому щоденнику він пише: «3 грудня ми йдемо до Яворова по піщаних землях. З правої сторони зарослі чагарнику. Проїхали Старий Яжів і їдемо до Нового Яжева. Це село з церквою, нижче якого біжить струмок. Зліва видніється шляхетський двір Стажиска (Старичі)». Очевидно, що ліс, який займає велику площу від Нового Яжева до Старич, з'явився в пізніші часи.

«Далі через болотисті землі півмилі їдемо до Шкла. Це довге село, що тяг­неться вздовж по косогору на Схід. У східній частині села є дерев'яна церква. У вересні цього року (мається на увазі 1670 р.) невеликий піщаний горб після зем­летрусу з сильним шумом провалився, а з ями пішло стільки води, що залило навколишню землю. На місці колишнього горба утворилось озеро на 600 кроків кругом. Там і сьогодні можна побачити свіжі обвали землі. Вода чиста і дуже гли­бока, а на запах і смак віддає селітрою». Далі Ульріх фон Вердум пише, що в селі є багато садів, і що люди не досить акуратно їх утримують. А із слив виготовляють масло. Потім автор щоденника описує населені пункти Яжів і Старичі, відзначаючи, що ці два села виглядають досить погано, оскільки сильно зруйно­вані татарами.

Історичні події тих часів багаті подіями і різкими поворотами в долях кра­їни і цілих народів. І шклівські землі у зв'язку з тим, що тут проходить королів­ський шлях, бачили загони Лжедимитрія, армію польське-литовських шляхтичів, які здійснили інтервенцію на Москву 1607 року.

А через 100 років цар Петро І проїзджав цими землями у роки Північної війни зі шведами. Чотири місяці він жив у Жовкві, а в 1711 році при підготовці Пруського походу проти Туреччини він зупинився у м. Яворові. Очевидно, що він проїзджав через Шкло, оскільки інших шляхів на Львів на той час не було.

У середині 18 ст. Річ Посполиту, у складі якої були землі нашого краю, роздирали міжусобиці, війни за королівський престол, і вона почала занепадати.

У 1772 році, згідно з Петербурзькою конвенцією, відбувся перший поділ Поль­щі, і територія Галичини відійшла до Австрії. Село Шкло, яке до того часу нале­жало до Яворівської королівщини, стало Австрійським державним маєтком. Оку­пувавши територію Галичини, австрійський уряд зразу ж узявся за освоєння но­вих земель. З великою точністю й акуратністю все було взято на облік, щоб мож­на було оподаткувати для збагачення монархії. Було створено чіткий адміністра­тивний поділ. Шкло увійшло до Яворівського повіту Перемишльського округу Га­лицького королівства на чолі з генерал-губернатором. Створена краєва податкова комісія розмістилася у Львові і відразу ж узялася за опис всіх дворів, орних зе­мель, лук, садів і навіть селянських будівель. Така план-схема (датована орієн­товно 1780 р.) збереглася у фондах Львівського державного архіву. Цей надзви­чайно цінний документ дає змогу побачити межі земляних общин сіл Шкло, Старичі, Новий Яжів, мінеральне джерело і лікувальню, заїзджий двір з пош­тою, замок, церкви, паперову мануфактуру. Внизу схеми напис французькою мовою: «Накреслено кавалером Емілем-де-Бужероном, інженером Його Цісарської Величності Імператора і короля в окрузі Пільзно».

Заїзджий двір з поштою і корчмою було збудовано у 1696 році. Пізніше ця будівля використовувалась під однокласну школу, потім початкову семи- і вось­мирічну, і десятирічну школи. У 1988 році «за рішенням виконкому селищної ради» зруйнована.

Паперова мануфактура, яка була розмішена в районі нинішньої території санаторію, з 1803 року стала іменуватися фабрикою і була власністю Піллерів. Зразки паперу, який вироблявся у Шклі, міститься у Львівському архіві (1732р.).

Церква, збудована в 1732 р., існувала і в давніші часи, про що свідчать письмові джерела, але стояла вона завжди на нинішньому місці.

Замок, очевидно, був ровесником замку Яна Собеського, костьолів і монастиря домініканців у м. Яворові, які були збудовані литовськими баронами і католицькими церковниками як захист від міжусобиць та селянських виступів.

Сьогодні не залишилось і слідів замку «укріпленої садиби», але на схемі він показаний у районі подвір'я колгоспного двору.

Незважаючи на те, що буржуазні революції 1848-49 рр. закінчилися по­разкою в Австрії, вони змусили монархію в 50-х рр. провести буржуазні реформи, в тому числі, аграрні. Внаслідок цих реформ селяни Галичини отримали свобо­ду, хоча й формальну, але швидше, ніж в Україні та Росії. Документи Львівсь­кого Державного Історичного Архіву містять результати земельних комісій.

Схеми-карти, описи земель та інші документи, що датуються 1849 роком, дають змогу бачити землі, луки, якими наділяли шклівських селян на вічне користування, але підлягали викупу і відробіткам. Так у часи скасування панщини у Шклі було 228 дворів. Землі — 3136 моргів. Значна частина її належала польським багатіям. Так землевласник Олішкевич володів 107 моргами, Петер Піллер — 105 моргів. 28 дворів багачів мали у своєму розпорядженні по 20-48 моргів землі. В той час на 63 селянських двори припадало по 1-9 моргів. Було ще 46 дворів комунників (так називали безземельних селян, які мали тіль­ки курні та низенькі хати). За викуп селяни заплатили Австрійській державі 25461 форенти. Реформа прискорила процес поляризації селянства. Лише у 1845 році австро-угорські чиновники від освіти спромоглися відкрити в селі початко­ву школу. Проте в школі був лише перший клас. Але далеко не всім охочим було під силу здобути й таку освіту. Про кількість дітей, що навчалися в школі, свідчить той факт, що лише через 12 років після відкриття школи (1857 р.) тут навчалося 36 учнів. А вчителем школи був Стославський Василь.

У 70—90-х рр. 19 ст. населення Шкла зростало повільно. Так 1869 р. в селі нараховувалось 256 дворів із населенням 1558 чоловік, половина землі — помі­щицька. Із 2514 моргів землі половина належала поміщикові (1177 моргів).

Одного лише лісу у поміщицькому фільварку було 1087 моргів, тоді як на всі селянські двори припадало тільки 247 моргів лісу.

За матеріалами сайту www.shklo.at.ua

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.