Шкловський Йосип Самуїлович

Йосип Самуїлович Шкловський
Народився	18 червня (1 липня) 1916(1916-07-01) м. Глухів, Сумський уїзд Харківської губернії, Російська Імперія (нині Україна)
Помер	3 березня 1985(1985-03-03) (68 років) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Галузь наукових інтересів	астрофізика
Заклад	Московський державний університет
Alma mater	Московський державний університет
Вчене звання	Член-кореспондент АН СССР (1966)
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1949)
Відомий завдяки:	засновник школи сучасної астрофізики
Нагороди

Шкловський Йосип Самуїлович (18 червня (1 липня) 1916(19160701), Глухів — 3 березня 1985, Москва) — видатний радянський астрофізик, член-кореспондент АН СРСР.

Життєпис

Народився у сім'ї дрібного торговця. 1931 року закінчив семирічну школу у м. Акмолінську (Казахстан). У 1931–1933 рр. працював десятником на будівництві залізниці Магнітогорськ—Караганда—Балхаш та Байкало—Амурської заліщниці. 1933 року вступив на физіко-математичний факультет Далекосхідного університету (м. Владивосток). 1935 здійснив переведення на фізичний факультет МДУ та закінчив його із відзнакою 1938 року. Вступив до аспірантури Державного астрономічного інституту ім. Штернберга (ДАІШ). Після закінчення (1942 року) зарахований до ДАІШ старшим лаборантом. 1944 року під керівництвом Парійського захистив кандидатську дисертацію на тему «Електронна температура в астрофізиці». Докторську дисертацію з теорії сонячної корони захистив 1948 року. Вперше в СРСР (1953—54 рр.) прочитав курс радіоастрономії. 1953 року організував та очолив відділ радіоастрономії в ДАІШ, який швидко перетворився на відділ фактично всехвильової астрономії. Тут Шкловським було створено відому астрофізичну школу. 1969 року Шкловський створив відділ астрофізики у новоутвореному Інституті космічних досліджень, який і очолював до останніх днів життя, одночасно керуючи (на громадських засадах) і відділом радіоастрономії ДАІШ.

Наукова діяльність

Сфера інтересів Шкловського у астрофізиці була надзичайно широкою. Перші праці були присвячені радіовипромінюванню Сонця. Надалі Шкловський заклав основи радіоспектроскопії Галактики — він розрахував ймовірності переходів, що утворюють радіолінію водню (21 см), і довів можливість її виявлення (1948 рік). Розрахував частоту та інтенсивність ліній гідроксилу (ОН, 18 см), лінії СН (9,46 см) та низки інших (1948–1953 роки). Великим є його внесок у обґрунтування теорії синхротронного випромінювання. Зокрема, цю теорію було використано для пояснення єдиного механізму випромінювання Крабоподібної туманності (від оптичного до радіодіапазону) та для оцінки енергії залишків наднових (1953). Після запусків перших штучних супутників Землі (ШСЗ) Шкловський очолив спостереження за ними. В 1970-ті роки вивчав питання рентгенівської, а пізніше — гамма-астрономії. Ним виконано низку робіт у галузі космології. Широко відомими стали його роботи з аналізом проблем життя та розуму у Всесвіті.

Відзнаки

• член Лондонського королівського астрономічного товариства
• член Американської академії наук та мистецтв
• член Національної академії наук США
• Почесний член Королівського Астрономічного товариства Канади
• почесний доктор Паризької обсерваторії

• Золота медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства
• орден «Знак Пошани».

Основні праці

Монографії та збірники статей

• Шкловский И. С. Солнечная корона. — М.-Л.: ГИТТЛ, 1951. — 388 с.
• Шкловский И. С. Космическое радиоизлучение. — М.: Гостехиздат, 1956. — 492 с.
• Шкловский И. С. Физика солнечной короны. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Физматгиз, 1962. — 516 с.
• Шкловский И. С. Сверхновые звезды. — М.: «Наука», 1966. — 398 с.
• Шкловский И. С. Звезды: их рождение, жизнь и смерть. — М.: «Наука», 1975. — 367 с.

• 2-е изд. — М.: «Наука», 1977. — 383 с.
• 3-е изд., перераб. — М.: «Наука», 1984. — 384 с.

• Шкловский И. С. Сверхновые звезды и связанные с ними проблемы. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: «Наука», 1976. — 440 с.
• Шкловский И. С. Проблемы современной астрофизики [Сб. статей]. — М.: «Наука», 1982. — 223 с.
• И. С. Шкловский и современная астрофизика. Сб. статей. Сост. Н. С. Кардашев. — М.: «Знание», 1986. — 64 с.
• Шкловский И. С. Проблемы современной астрофизики [Сб. статей]. 2-е изд., доп. — М.: «Наука», 1988. — 252 с.

Препринтні видання

• Шкловский И. С. О природе «вспышек» квазаров и ядер сейфертовских галактик. — М.: [Изд-во ИКИ], 1970. — 55 с.
• Шкловский И. С. О природе источников рентгеновского излучения типа ScoXP-1. — М.: [Изд-во ИКИ], 1971. — 20 с.
• Шкловский И. С. Газовые выбросы в NGC 4486 и проблема активности галактических ядер. — М.: [Изд-во ИКИ], 1971. — 25 с.
• Шкловский И. С., Шеффер Е. К. Галактические «шпуры» как возможные источники мягкого рентгеновского излучения. — М.: [Изд-во ИКИ], 1971. — 13 с.
• Шкловский И. С. О возможной уникальности разумной жизни во Вселенной. — М.: [Изд-во ИКИ], 1976. — 30 с.
• Шкловский И. С. О природе источников импульсного жесткого рентгеновского излучения. — М.: [Изд-во ИКИ], 1976. — 12 с.
• Шкловский И. С. О природе сверхновых I типа. — М.: Изд-во ИКИ, 1978. — 42 с.
• Шкловский И. С. Вторая революция в астрономии подходит к концу. — М.: Изд-во ИКИ, 1979. — 33 с.

Науково-популярні видання

• Шкловский И. С. Радиоастрономия. Популярный очерк. — М.: Гостехиздат, 1953. — 216 с.
• Шкловский И. С. Радиоастрономия. Популярный очерк. 2-е изд., доп. — М.: Гостехиздат, 1955. — 296 с.
• Шкловский И. С. Новое в радиоастрономии. Стенограмма публичной лекции в обществе «Знание»… — М.: «Знание», 1957. — 24 с.
• Шкловский И. С. Вселенная. Жизнь. Разум. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — 239 с.

• 2-е изд., перераб. и доп. — М.: «Наука», 1965. — 284 с.
• 3-е изд., доп. и перераб. — М.: «Наука», 1973. — 335 с.
• 4-е изд., изм. — М.: «Наука», 1976. — 336 с.
• 5-е изд., перераб. и доп. — М.: «Наука», 1980. — 352 с.
• Под ред. Н. С. Кардашева и В. И. Мороза. 6-е изд., доп. — М.: «Наука», 1987. — 320 с.
• Под ред. В. Г. Сурдина, Н. С. Кардашева и Л. М. Гиндилиса. 7-е изд., доп. — М.: Журнал «Экология и жизнь», 2006. — 312 с.

• Шкловский И. С. Из истории развития радиоастрономии в СССР. — М.: «Знание», 1982. — 63 с.
• Шкловский И. С. Эшелон. Невыдуманные рассказы. — М.: «Новости», 1991. — 222 с.
• И. Шкловский: разум, жизнь, вселенная [Сб. статей. Ред.-сост. Т. К. Бреус]. — М.: «Янус», 1996. — 432 с.

Редакторська і перекладна робота

• Физические процессы в газовых туманностях (сборник работ). Пер. с англ. И. С. Шкловского. Под ред. В. Г. Фесенкова. — М.: Гос. изд-во иностр. лит-ры, 1948. — 204 с.
• Атмосферы Земли и планет. Сборник статей. Под ред. Д. П. Койпера. Пер. с англ. Под ред. и с предисл. И. С. Шкловского. — М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1951. — 408 с.
• Пози Дж. Л., Брейсуэлл Р. Н. Радиоастрономия. Пер. с англ. Под ред. И. С. Шкловского. — М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1958. — 414 с.
• Эллисон М. А. Солнце и его влияние на Землю. Введение в исследование проблемы Земля-Солнце. Пер. с англ. Под ред. И. С. Шкловского. — М.: Физматгиз, 1959. — 216 с.

Посилання

• Иосиф Шкловский на сайте setiathome.ru (сохранённая версия с archive.org)
• Иосиф Шкловский на сайте «Астрономическое наследие», страница персоналий
• Профессор Герберт Фридман об И. Шкловском (сохранённая версия с archive.org)
• Профессор Карл Саган об И. Шкловском (сохранённая версия с archive.org)