Школа Фонтенбло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замок Фонтенбло

Школа Фонтенбло — загальна назва мистецького угруповання, яке працювало за замовленнями королів Франції 16 століття — на початку 17-го і базувалась в майстернях замку Фонтенбло. Виконувало замовлення в різних галузях мистецтва — від живопису і архітектури до гравюр і аррасів.

Класифікація[ред.ред. код]

Мистецтвознавці умовно розподіляють діяльність школи на два періоди, між якими відстань приблизно у 15 років:

  • Перша школа Фонтенбло.
  • Друга школа Фонтенбло.

Як типовий центр маньєризму, школа Фонтенбло мала аристократичне спрямування, зорієнтована на придворні, недемократичні смаки.

Перша школа Фонтенбло.[ред.ред. код]

Худ. Жан Клуе.Франциск I, 1525 рік, Лувр, Париж.
Сади і споруди Фонтенбло, гравюра 17 століття
Сади Фонтенбло у 2005 році після реставрації.

Вона існувала в 1530-1570 роках. Засновником школи став король Франції Франциск I. Ще у 1528 році він запросив до королівської резиденції Фонтенбло відомих жудожників і ремісників, різних за національністю і обдаруванням — італійців, голландців, фламандців, французів. З 1530 року всі вони почали працювати під керівництвом італійця Россо Фьорентино, представника італійського маньєризму . Через 10 років ( в зв'язку зі смертю Россо у 1540 році ) король призначив керівником іншого італійського маньєриста — Приматіччо. Завданням було зрівняти королівську резиденцію Фонтенбло з уславленими магнатськими резиденціями того часу в Мантуї, Флоренції, Мілані. Від першої школи фонтенбло в замку збережено лише будівлі і галерею Франциска І.

Представники першої школи Фонтенбло виконали великий обсяг робіт і в архітектурі, і в живопису, в скульптурі, в створенні предметів декоративно-ужиткового мистецтва, парадних королівських обладунків і зброї тощо. Майстрам першої школи Фонтенбло ще була притаманна універсальність. Тому вони віртуозно працювали як з коштовними матеріалами (золото, срібло), так і з дешевими. З майстерень Фонтенбло виходили як коштовні ювелірні вироби для королівської родини, так і захисні обладунки для лицарів і коней. Серед представників першої школи Фонтенбло

Друга школа Фонтенбло[ред.ред. код]

Релігійні війни у Франціїв 1584-1595 році і сладність з призначеннями нового короля обумовили занепад першої школи Фонтенбло, а королівська резиденція була покинута і зазнала руйнацій (зникли Бальна зала, королівська спальня, салон герцогині д'Етамп, галерея Одісея тощо).

Пожвавлення прийшло з обранням королем Генріха Наварського. Він повернув Фонтенбло статус королівської резиденції і наказав реставрувати замок. До резиденції знову запросили майстрів, де переважали лише французи і фламандці (Амбруаз Дюбуа з Антверпена, Туссен Дюбрей, Антуан Карон, Мартен Фреміне з Парижу, низка відомих ремісників). Мартен Фреміне створив стінописи каплиці Св. Трійці (1606-1616 рр.), що збережені донині на відміну від павільйону Поезії, який зруйнували у 1703 році.

Значення школи Фонтенбло[ред.ред. код]

Декоративні оздоби галереї

Мистецький спадок школи Фонтенбло мав великий вплив на розвиток і розквіт французької національної культури. Митцям Франції і інших північних країн були добре відомі сюжети стінописів Фонтенбло, бо гравер Рене Буайє задокументував працю Россо Фьорентіно в замку. До 20 століття дійшло 240 його гравюр. Були відомі і скульптури замку, з яких робили численні копії з бронзи і глини (теракота). Пізніше широко світом розійшлися і витвори декоративно-ужиткового мистецтва школи Фонтенбло, які зберігають

Фонтенбло, галерея Франциска І[ред.ред. код]

Еротичний живопис школи Фонтенбло[ред.ред. код]

Для живопису школи фонтенбло, особливо другого періоду, характерні відмова від релігійних композицій, еротизм, холодність в відтворенні емоцій, холодні колористичні гами.

Посилання[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • L. Béguin: L'école de Fontainebleau. Le maniérisme à la cour de France (фр.). Paris 1960.
  • H. Zerner: Die Schule von Fontainebleau. Das graphische Werk (нім.). München 1969.
  • Сборник статей «Византия.Южные славяне и Древняя Русь.Западная Европа», М, «Наука», 1973 (рос)