Шкідченко Володимир Петрович
| Шкідченко Володимир Петрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Володимир Шкідченко під час візиту до Вашингтона | |||||
| 5-й Міністр оборони України | |||||
| 12 листопада 2001 — 25 червня 2003 | |||||
| Президент | Леонід Кучма | ||||
| Попередник | Олександр Кузьмук | ||||
| Наступник | Євген Марчук | ||||
| Начальник Генерального штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України | |||||
| 30 вересня 1998 — 13 листопада 2001 | |||||
| Президент | Леонід Кучма | ||||
| Попередник | Олександр Затинайко | ||||
| Наступник | Петро Шуляк | ||||
| Народився |
1 січня 1948 (76 років) Чита, Російська РФСР, СРСР | ||||
| Відомий як | офіцер, політик | ||||
| Країна | СРСР і Україна | ||||
| Alma mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||
| Батько | Шкідченко Петро Іванович | ||||
| Звання |
 Генерал армії України | ||||
| Нагороди |
| ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||||
Шкі́дченко Володи́мир Петро́вич (*1 січня 1948, Чита) — військовий діяч України, генерал армії України (08.2001); заступник Глави місії України при НАТО з військових питань (з 03.2004).
Міністр оборони України (12 листопада 2001 — 25 червня 2003).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 січня 1948 року в (м.Читі, Російська РФСР) в сім'ї військовослужбовця; українець; дружина Наталія Анатоліївна; має дочку.
Освіта: Одеське вище артилерійське командне училище ім. М.Фрунзе (1972); Військова академія ім. М.Фрунзе (1979); Військова академія Генштабу ЗС СРСР (1988).
Закінчив СШ в м. Білгород-Дністровському, Одеська область (1966). 1966-70 — студент Московського фізико-технічного інституту.
02.1970-07.72 — курсант Одеського вищого артилерійського командного училища ім. М.Фрунзе.
07.-09.1972 — командир вогневого взводу,
09.1972-09.73 — командир артилерійської батареї, Київський військовий округ.
09.1973-02.75 — начальник штабу — заступник командира артилерійського дивізіону,
02.1975-08.76 — командир артилерійського дивізіону в Групі радянських військ в НДР.
08.1976-06.79 — слухач Військової академії ім. М.Фрунзе.
06.1979-04.83 — заступник командира мотострілецького полку,
04.1983-01.85 — командир укріпленого району,
01.1985-07.86 — нач. штабу — заступник командира навчальної танкової дивізії, Далекосхідний військовий округ;
07.1986-07.88 — слухач, Військова академія Генштабу ЗС СРСР ім. К.Ворошилова;
07.1988-12.91 — командир дивізії, Центральна Група військ; командир дивізії, Закавказький військовий округ;
12.1991-03.92 — 1-й заступник командувача армії, Закавказький військовий округ;
03.1992-07.93 — командувач 6-ї гвардійської танкової армії, Одеський військовий округ;
07.-12.1993 — 1-й заступник начальника Головного штабу ЗС України.
12.1993-02.98 — командувач військ Одеського військового округу;
02.-09.1998 — командувач військ Південного оперативного командування;
30.09.1998-13.11.2001 — начальник Генерального штабу ЗС України — 1-й заступник Міністра оборони України;
12.11.2001-25.06.03 — Міністр оборони України.
Член Комісії з державних нагород України при Президентові України (12.1998-04.2000), член Комісії державних нагород та геральдики (05.2000-08.03); член Ради національної безпеки і оборони України (07.2000-09.03); член Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України (з 08.2002); член Державної комісії з питань реформування і розвитку ЗС України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки (з 03.2003).
Генерал-лейтенант (31.12.1992). Генерал-полковник (12.05.1994). Генерал армії України (23.08.2001).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (3 грудня 1999) — за вагомий особистий внесок у підтримання бойової готовності військ, зразкове виконання військового та службового обов'язку, високий професіоналізм[1].
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (4 грудня 1996) — за особисті заслуги у розбудові Збройних Сил України, забезпечення виконання покладених на війська завдань[2].
- Орден «Знак Пошани» (05.1981).
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за роботу «Науково-методологічні засади системи національної безпеки України» (у складі колективу)[3].
- 5 медалей. Відзнака Міністерства оборони України «Ветеран військової служби» (1999).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України № 1527/99 від 3 грудня 1999 року «Про відзначення нагородами України військовослужбовців та працівників Збройних Сил України»
- ↑ Указ Президента України № 1156/96 від 4 грудня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден Богдана Хмельницького“»
- ↑ Указ Президента України № 1171/2002 від 16 грудня 2002 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року». Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 21 лютого 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- Народились 1 січня
- Народились 1948
- Випускники Військової академії Генштабу
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Генерали армії України
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Міністри оборони України
- Перший уряд Віктора Януковича
- Уряд Анатолія Кінаха
- Начальники українського Генерального штабу
- Випускники Московського фізико-технічного інституту
- Члени РНБО
- Випускники Одеської військової академії
- Командувачі Оперативних командувань України