Шкільна форма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Учні ліцею в Чилі, 1995
Українські школярі, 2009

Шкільна́ фо́рма — варіант уніформи, призначений для школярів та учнів початкової та, частково, середньої школи (ліцеї, гімназії тощо).

Історія[ред.ред. код]

Історія шкільної форми в Україні[ред.ред. код]

В 1834 році була затверджена загальна система всіх цивільних мундирів у Російській імперії, у тому числі й для середніх навчальних закладів. У ті часи всі державні, службовці повинні були носити формений одяг, що відповідає їхньому чину, званню, згідно з «Табелем про ранги». Так, усі педагоги в гімназіях носили формені сюртуки й для учнів були введені формені костюми. Гімназисти повинні були носити кашкета з емблемою гімназії, гімнастерки, шинелі, куртки, штани, чорні черевики. Відрізнявся одяг тільки кольором, кантами, ґудзиками й емблемами. Незмінним атрибутом гімназистів був ранець.

Форма гімназистів була становою ознакою, її носили не тільки в гімназії, але й на вулиці, вдома, під час свят. До 1917 року фасон форми хлопчиків мінявся кілька разів відповідно до віянь моди, коливаючись на грані цивільного й військового костюмів.

Положення про гімназичну форму для дівчинок було затверджено в 1896 році. Наприклад, вихованкам Смольного інституту пропонувалося носіння платтів певних кольорів, залежно від віку; для вихованок 6-9 років коричневий колір плаття, 9-12 років — блакитний, 12-15 років — сірий і 15-18 років — білий. Плаття були закриті, одноколірні, простого покрою, з ними носили білий фартух, білу пелеринку, іноді — білі рукавчики. В інших державних жіночих гімназіях також існувала форма: коричневі плаття з високим коміром і фартухи — чорний у навчальні дні й білий у святкові. Парадна форма доповнювалася білим відкоадним коміром і солом'яним капелюшком. Якщо в місті було кілька жіночих гімназій, те, як правило, форма в них була різного кольору.

Після революції, у рамках боротьби з буржуазними пережитками й спадщиною царсько-поліцейського режиму в 1918 році був виданий Декрет « Про єдину школу…», що скасовував носіння шкільної форми. Офіційно було оголошено, що форма демонструє несвободу учня, принижує його; насправді, у країни на той момент просто не було фінансових можливостей одягти велику кількість дітей у форму.

Шкільна форма стає знову обов'язковою лише після Німецько-радянської війни. В 1949 році в СРСР уводиться єдина шкільна форма. Відтепер хлопчики зобов'язані були носити військові гімнастерки з комірцем стійкою, з п'ятьома ґудзиками, а двома прорізними кишенями із клапанами на груди; а дівчатка — коричневі вовняні плаття із чорним фартухом (по святах — білим). Обов'язковим атрибутом стала символіка: у піонерів — червона краватка, у комсомольців і жовтенят — значок на груди. В 1962 році хлопчиків переодягли в сірі вовняні костюми, а в 1973 році — у костюми із синьої напівшерстяної тканини з емблемою й алюмінієвими ґудзиками. В 1976 році дівчатка теж стали одягатися по новому — у темно-коричневі плаття. У середині 80-х старшокласниці могли перемінити плаття й фартух на синю спідницю, сорочку, жилетку й піджак.

В Україні форма для хлопчиків була переважно коричневого кольору. Існувало два варіанти верху — піджак або куртка. Емблем на коричневій формі не було.

Після розпаду Радянського Союзу в школах відмовилися від носіння обов'язкової шкільної форми. Тепер кожний навчальний заклад сам повинен вирішувати, уводити форму чи ні. Найбільш престижні навчальні заклади, а також деякі школи мають свою власну форму, що підкреслює приналежність учня до того або іншому навчальному закладу, що допомагає дисциплінувати учнів, прищеплювати їм гарні манери.

З тих пір, як єдина шкільна форма була скасована, питання про зовнішній вигляд учнів вирішується керівництвом навчального закладу разом з батьківськими комітетами, або особистими перевагами батьків. Потрібна єдина шкільна форма чи ні — дотепер є предметом суперечок.

Види одягу, що входять у шкільну форму[ред.ред. код]

Шкільна краватка

Матеріали[ред.ред. код]

За українськими стандартами, вміст штучних волокон у першому шарі одягу не повинен перевищувати 40%, у другому — 67%. Наприклад, у шкільних сорочках для хлопчиків вміст штучних матеріалів, зокрема поліефіру, не повинен перевищувати 40%[1].

Дизайн[ред.ред. код]

Серед пошуків дизайну форми, в Україні пропонують оздоблювати шкільну форму вишивковими орнаментами; це може бути з різницею для кожного регіону[2].

Стандарти на форму[ред.ред. код]

У маркуванні продукції мають бути вказані найменування виробника, торгова марка, сировинний склад[1]. Серед порушень у якості одягу, присутнього в Україні, відзначають вміст небезпечних для здоров'я дитини синтетичних волокон, вміст яких перевищує допустимі норми. Невідповідністю при сертифікації є повна чи часткова відсутність маркування на виробах, застосування барвників, що можуть переходити на шкіру носія.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

3. Українській виробник шкільної форми