Шкіряста черепаха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шкіряста черепаха
LeatherbackTurtle.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Зауропсиди (Sauropsida)
Ряд: Черепахи (Testudines)
Підряд: Прихованошийні черепахи (Cryptodira)
Родина: Безщиткові черепахи (Dermochelyidae)
Fitzinger, 1843
Рід: Шкіряста черепаха (Dermochelys)
Blainville, 1816
Вид: Шкіряста черепаха
Біноміальна назва
Dermochelys coriacea
(Vandelli, 1761)
Карта поширення шкірястої черепахи
Карта поширення шкірястої черепахи
Синоніми
Testudo coriacea
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dermochelys coriacea
ITIS logo.jpg ITIS: 173843
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 6494
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 27794
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dermochelys coriacea

Шкіряста черепаха (Dermochelys coriacea) — найбільша сучасна черепаха у світі[1]. Єдиний представник своєї родини.

Опис[ред.ред. код]

7 поздовжніх гребенів на спині шкрястої черепахи

Довжина панцира досягає 2 м, а маса — 600 кг, до 725 кг[1]. Передні ласти, позбавлені кігтів, досягають у розмаху 5 м. Серцеподібний панцир має 7 подовжніх гребенів на спинній поверхні і 5 — на черевній. Голова дуже велика і не втягується під панцир подібно до того, як це відбувається у сухопутних і прісноводих черепах. На роговій частині верхньої щелепи розташовано 2 великі зубця з кожного боку. Зверху панцир темно-бурого або чорно-коричневого кольору; подовжні гребені і краї ластів жовті. Самці відрізняються від самок різко звуженим панциром ззаду і довшим хвостом.

Ареал[ред.ред. код]

Шкіряста черепаха поширена в тропічних частинах Атлантичного, Тихого і Індійського океанів, інколи заходить у води помірних широт. У 2011 році на сицилійському пляжі Скала деї Турки біля невеликого містечка Реалмонте була знайдена ця черепаха вагою до 250 кг[Джерело?].

Зазвичай виділяють 2 підвиди: D. c. Coriacea (Vandelli, 1761) з Атлантичного океану і D. c. Schlegelii (Garman, 1864) з Тихого океану.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Все життя черепаха проводить у воді, за винятком сезону розмноження, і найчастіше попадається у відкритому морі, лише часом наближаючись до берегів. Шкіряста черепаха годується далеко від пляжів гніздування, і найчастіше наголошувалися зустрічі з нею в помірній зоні.

Харчування[ред.ред. код]

Харчується медузами, ракоподібними і деякими видами водоростей. У водній стихії черепаха незвичайно рухома, плаває з великою швидкістю і маневреністю. При небезпеці вона енергійно захищається, завдаючи могутніх ударів ластами і пускаючи в хід гострі щелепи.

Розмноження[ред.ред. код]

Шкіряста черепаха закопує її яйця, Пляж Черепахи, Тобаго
Голос черепахи

Всі відомі пляжі гніздування шкірястої черепахи знаходяться в тропіках. Основні місця розмноження цього виду знаходяться на тихоокеанському узбережжі Мексики, де щорічно гніздиться до 30 тис. самок. Інші крупні скупчення відмічені у Французькій Гвіані (4500 — 6500 самок щорічно) і в західній Малайзії (1000 — 2000 самок). Більш-менш обширні постійні гніздів'я існують на деяких островах Індонезії і на Великому бар'єрному рифі в Австралії. Є й інші, менш значні за кількістю самок, що розмножуються, місця відкладання яєць.

Самки знаходять місце для гнізда вище за лінію припливу і риють задніми кінцівками глибоку яму, до 1 м завглибшки[1]. Самка відкладає в середньому 85 майже сферичних яєць діаметром 5 — 6 см, покритих шкірястою оболонкою і що нагадують тенісні м'ячі. Яйця відкладаються 4 — 6 разів за сезон з інтервалами 9 — 10 днів. Кладки практично недоступні хижакам, проте коли приблизно через 2 місяці з яєць вилуплюються черепашки, багато з них стають легкою здобиччю хижаків. Через 7-10 тижнів на світ вилуплюються малята і відразу ж хутко поспішають до води. Дорогою багато їх гине - ними ласують морські хижаки.[1]

Зміна чисельності, причини і заходи охорони[ред.ред. код]

Скелет шкірястої черепахи

За даними 2001 року чисельність становила близько 75 000 тварин.[1]

Основну загрозу чисельності черепах представляє промисел яєць і вживання м'яса черепах в їжу, загибель їх в риболовних сітях.

Міжнародний союз охорони природи розробив ряд заходів з охорони цього виду, що включає збір яєць на гніздов'ях, що охороняються, інкубацію яєць і випуск новонароджених черепах у море. Завдяки виконаним заходам чисельність черепах збільшилася з 29 тис. в 1971 році до 104 тис. особин в 1981 році.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Текст Ф. Керфоллі і М. Феррарі; Іл. І. Сталіо, А. Кантуччі і А. Моранді. Велика ілюстрована енциклопедія тварин: Пер. з нім.. — К.: Махаон, 2001. — С. 31, 228. — ISBN 966-605-271-7.

Посилання[ред.ред. код]