Шлезвіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шлезвіг на карті Ютландії

Шлезвіг (нім. Schleswig, дан. Slesvig, англосакс. Sliaswic) — історична область на півночі Європи, колишнє герцогство. З 1920 розділене між Данією (Південна Ютландія) та Німеччиною і в наш час становить міждержавну економічну зону ЄС Південна Ютландія — Шлезвіг (Sønderjylland/Schleswig).

Історія[ред.ред. код]

Шлезвіг з якнайдавніших часів був населений німецькими племенами, а саме: на сході — англами, в центрі — ютами, на заході — фризами. Починаючи з IV століття сюди з півночі стали вторгатися скандинаво-данські племена і витісняти англів, що переселилися на Британські острови. Країна керувалася своїми королями. Річка Ейдер складала крайню південну межу розповсюдження панування данського племені. На південь від річки Ейдер починалися поселення саксонських племен (Гольштинія, Дітмарська марка тощо).

Для захисту Шлезвігу або південної Ютландії від вторгнення саксів в 810 році королем Гетріком був споруджений прикордонний вал, так званий Даневерк, що йшов через півострів від Німецького моря до Балтійського. 850 року апостол півночі Ансгар побудував тут першу церкву в Гаддебі, біля міста Шлезвіг. На початку Х ст. Шлезвіг разом з Ютландією підкорився данським королям. 934 року король Генріх I Птахолов завоював всю область між бухтою Шлей і річками Ейдер і Треєне і утворив з неї німецьку марку Шлезвіг.

948 року імператор Оттон I заснував в Шлезвізі єпископство. Протягом Х і першої чверті XI ст. Шлезвіг був яблуком розбрату між німецькими імператорами і данськими королями доти, доки 1027 року Конрад II не поступився Шлезвігом Кануту Великому. Річки Ейдер і Левенсау стали межею між німецькими і данськими володіннями. Шлезвіг або Південна Ютландія, як до 1340 року країна називалася, управлялася данськими намісниками, переважно принцами королівської сім'ї, що стали носити титул герцогів.

Син короля Еріка, Канут Лавард, ставши намісником і герцогом Шлезвіга і підкоривши вендів і бодричів, що жили по іншу сторону річки Ейдер, прагнув стати незалежним від данських королів; по його наполяганню імператор Лотарь в 1129 р. дарував йому королівський титул, але в 1131 р. він був убитий своїм двоюрідним братом Магнусом. Син його, Вальдемар I Великий, в 1150 р. був зведений данським королем Свендом в герцоги Шлезвігу, а в 1157 р. сам вступив на данський престол. Другий його син, Вальдемар II отримав в 1182 р. від брата данського короля Канута VI в управління Шлезвіг як особливе герцогство. Коли ж Вальдемар II, в 1202 р. вступив на данський престол, герцогство в 1218 р. був віддано третьому братові, Еріку. Після вступу ж останнього на данський престол герцогство дісталося Абелю, синові Вальдемара II Переможця (1241).

Вальдемар II ввів у Шлезвізі виданий ним для Данії законник (ютландське право). Абель 1250 року убив короля Еріка і зайняв престол Данії, але сам поліг у битві з повсталими на західному березі фризами (1252). Син Абеля, Вальдемар III, утвердився (1254) за допомогою своїх родичів по матері графів Гольштинських в Шлезвізі, але повинен був визнати себе васалом Данії. Брат його Ерік був залучений у боротьбу за данське престолонаслідування. Король Ерік V Гліппінг вторгся в герцогство, але був розбитий (1261) при Логейді.

Зіткнення між Шлезвігом і Данією повторювалися і пізніше, причому перший часто шукав допомогу в Голштінії, з якою його зв'язували родинні зв'язки. Внаслідок цього голштінські графи і барони придбали в південному Шлезвізі обширні володіння. Після смерті (1272) герцога Еріка данський король Ерік V Гліппінг в якості сюзерена став опікуном його малолітніх синів і лише в 1283 р. визнав Вальдемара IV герцогом Шлезвіга. Останній в 1287 р. після вбивства Еріка V захопив острови Альзен, Ері і Фемарн, але в 1295 р. був вимушений повернути їх Данії.

У 1326 р. герцог Вальдемар V зайняв за допомогою свого дядька графа Гергарда Голштінського данський престол, поступившись Шлезвіг як данський лен Гергарду. Коли ж в 1330 р. Вальдемар V був повалений в Данії, Гергард III Голштінський повернув йому Шлезвіг, але при умові, що у випадку якщо рід Вальдемара загасне, право спадкоємства Шлезвігу належить Голштінському дому. Договір цей відомий під назвою Constitutio Waldemariana. У 1375 р. син Вальдемара V, Генріх, помер, не залишивши потомства. Між голштінськимі графами і Данією розгорілася боротьба за спадок Шлезвігу, що закінчилася договором в Ніборге на острові Фіонія 15 серпня 1386 р. Граф Гергард VI Голштінський був визнаний герцогом Шлезвіга (разом з північною Фрісландією).

Володіння Шлезвігом як данського лена є спадковим у рендсбурзькой лінії голштінського графського дому. З того часу веде свій початок сполучене герцогство Шлезвіг-Голштінія або Шлезвіг-Гольштейн.

Площа (у 1864 р.) становила 9140,4 км². з населенням 406486 осіб.

Дансько-німецька суперечка і розділ Шлезвіга[ред.ред. код]

Південна Ютландія в 1918 р.

У XIX столітті Шлезвіг став ареною конфлікту між Данією і Пруссією. У 1864 по підсумках Данської війни (Другої війни за Шлезвіг) герцогство повністю увійшло до складу Пруссії, а потім була утворена прусська провінція Шлезвіг-Гольштейн.

У 1920 після Першої світової війни, яку Німеччина програла (а Данія була нейтральна), в північному і центральному секторах Шлезвіга за пропозицією Антанти були проведені плебісцити про майбутню територіальну приналежність земель. У північному Шлезвігу 80% проголосувало за приєднання до Данії, тоді як в центральному 75% за те, щоб залишитися у складі Німеччини; відповідно до плебісциту нова межа пройшла на південь від довоєнної.

У час Другої світової війни Третій рейх окуповував всю Данію, і місцеві нацисти стали виступати за відновлення старих меж і повернення північного Шлезвіга Німеччині. Проте Гітлер категорично висловився проти цього, оскільки не бажав ускладнювати відносин з данцями. Таким чином, дансько-німецька межа стала єдиною з нав'язаних Антантою Німеччині, на яку Гітлер так і не зробив замах.

Після війни вже в Данії лунали реваншистські голоси за подальше просування меж на південь, проте данський парламент не підтримав цієї ініціативи і навіть оголосив вотум недовір'я прем'єр-міністрові. У 1949 колишня прусська провінція Шлезвіг-Гольштейн перетворена в однойменну федеральну землю ФРН.

В даний час по обидві сторони межі в розділеному Шлезвігу є данська і німецька меншини, проте їм гарантовані культурні права, і проблем в міждержавних відносинах це не створює.

Існує міждержавна економічна зона ЄС Південна Ютландія-Шлезвіг (Sønderjylland/Schleswig).

На честь території названо астероїд 6396 Шлесвіґ[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3