Шлунковий сік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шлунко́вий сік — майже безбарвна сильно кисла багатокомпонентна рідина, яку виробляють залози шлунку для забезпечення процесу травлення.

Склад[ред.ред. код]

Безбарвна, сильно кисла (pH 1—1,5 у людей), злегка опалесцентна рідина. Шлунковий сік на 99,4% містить воду2О), в якій розчинені основні компоненти — ферменти, соляна кислота і лукоїди.

Основним неорганічним компонентом шлункового соку є соляна кислота у вільному та зв'язаному з протеїнами стані. Також до складу входять хлориди, фосфати, сульфати, карбонати натрію, калію, кальцію та ін.

Серед органічних сполукбілки, муцин (слиз), лізоцим, ферменти (ензими) пепсин , продукти метаболізму.

Соляна кислота активує ферменти, полегшує розщеплювання білків, викликаючи їх денатурацію і набухання, обумовлює бактерицидні властивості шлункового соку (перешкоджає розвитку в шлунку гнильних процесів), стимулює виділення гормонів кишечника. За деяких порушеннях функції шлунку вміст у шлунковому соку соляної кислоти може підвищуватися або зменшуватися аж до її повної відсутності (т.з. ахилія). Слиз, до складу якого входять мукопротеїди, захищає стінки шлунку від механічних і хімічних подразників. У шлунковому соку міститься «внутрішній чинник» (чинник Касла), який сприяє всмоктуванню витаміну B12.

Виділення шлункового соку[ред.ред. код]

Виділення шлункового соку визначається у першій, складній рефлекторній фазі секреції видом, запахом і смаком їжі; у другій, нейро-гуморальній фазі — хімічними і механічними подразненнями слизистої оболонки шлунку. За добу у людини відділяється до 2 л шлункового соку. Кількість, склад і властивості шлункового соку змінюються залежно від характеру їжі, а також при захворюваннях шлунку, кишечника, печінки.

Власне процес виділення шлункового соку активізується, коли у шлунку виявляються пептиди і до крові починає надходити гормон гастрин, який спонукає шлункові залози виділяти шлунковий сік.


Дослідження шлункового соку[ред.ред. код]

Дослідження шлункового соку проводиться у людини за допомогою зондування шлунку на тлі використання різних природних і фармакологічних подразників, у тварин — за допомогою штучно створюваного за удосконаленим І.П. Павловим методом ізольованого шлуночку. Шлунковий сік, отриманий від тварин, застосовувався всередину при лікуванні деяких захворювань органів травлення. Бікарбонати

Бікарбонати НСО3 - необхідні для нейтралізації соляної кислоти у поверхні слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки в цілях захисту слизової від впливу кислоти. Продукуютьсяповерхневими додатковими (мукоїдному) клітинами. Концентрація бікарбонатів в шлунковому соку - 45 ммоль /л.

Пепсиноген і пепсин

Пепсин є основним ферментом, за допомогою якого відбувається розщеплення білків. Існує кількаізоформ пепсину, кожна з яких впливає на свій клас білків. Пепсину виходять з пепсіногенов, коли останні потрапляють в середовище з певною кислотністю. За продукцію пепсіногенов в шлунку відповідають головні клітини фундального залоз.

Слиз

Слиз - найважливіший фактор захисту слизової оболонки шлунка. Слиз формує змішуються шар гелю, товщиною близько 06 мм, що концентрує бікарбонати, які нейтралізують кислоту і, тим самим, захищають слизову оболонку від ушкоджувальної діїсоляної кислоти і пепсину. Продукується поверхневими додатковими клітинами.

Внутрішній фактор Кастла

Внутрішній фактор Кастла - фермент, що переводить неактивну форму вітаміну B12 що надходить з їжею, в активну, засвоювану.Секретується парієтальних клітинах фундального залоз шлунка.

Хімічний склад шлункового соку

Основні хімічні компоненти шлункового соку: - вода (995 г /л); - хлориди (5-6 г /л); - сульфати (10 мг /л); - фосфати (10-60 мг /л); - гідрокарбонати (0 -12 г /л) натрію, калію, кальцію, магнію; - аміак (20-80 мг /л). Обсяг продукції шлункового соку

В добу в шлунку дорослої людини виробляється близько 2 л шлункового соку. Базальна (тобто в стані спокою, не стимульована їжею, хімічним стимуляторами і т. п.) секреція у чоловіків становить (у жінок на 25-30% менше): - шлункового соку - 80-100 мл /год; - соляної кислоти - 25-50 ммоль /год; - пепсину - 20-35 мг /ч. Максимальна продукція соляної кислоти у чоловіків 22-29 ммоль /год, у жінок - 16-21 ммоль /ч.

Фізичні властивості шлункового соку

Шлунковий сік практично безбарвний і не має запаху. Зеленуватий або жовтуватий колір показує на наявність домішок жовчі і патологічного дуоденогастрального рефлюксу. Червоний або коричневий відтінок може бути через домішок крові. Неприємний гнильний запах зазвичай є наслідком серйозних проблем з евакуацією шлункового вмісту в кишечник. У нормі в шлунковому соку є лише невелика кількість слизу. Помітне кількість слизу в шлунковому соку говорить про запалення слизової шлунка.