Шльончик Олександр Микитович
| Олександр Микитович Шльончик | ||
|---|---|---|
 | ||
| Олександр Шльончик за роботою | ||
| Основна інформація | ||
| Дата народження | 28 квітня 1921 | |
| Місце народження | Чернігів, Чернігівська область, УРСР | |
| Дата смерті | 15 липня 2008 (87 років) | |
| Місце смерті | Чернігів, Чернігівська область, Україна | |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УРСР →  Україна | |
| Професія | майстер музичних інструментів, музикант, музичний педагог | |
| Жанр | народна музика, естрада | |
| Нагороди |
| |
Олекса́ндр Мики́тович Шльо́нчик (28 квітня 1921, Чернігів — 15 липня 2008) — український майстер народних музичних інструментів та музикант.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Шльончик народився у Чернігові у родині робітника.[1] Воював у німецько-радянській війні, де був захоплений у полон та втік із полону.[1][2] Брав участь у повоєнній відбудові Чернігова.[1]
Мешкаючи на Поліссі, займався відродженням і вдосконаленням фольклорних духових інструментів цього регіону та України в цілому, а також Литви, Молдови, Білорусі, Комі т. ін. Протягом понад 30 років працював на Чернігівській фабриці музичних інструментів.[1]
Майстрував усі види дерев'яних духових інструментів (сопілки, джоломиги, фрілки, фуяри, ребра, кувиці, свирилі, наї, окарини), струнні щипкові (гуслі, мандоліни, домри), гітари, ударні (ксилофон), перкусію (тріскачки, коробочки, деркач і т. ін.). Реставрував практично усі види музичних інструментів. Найяскравішим прикладом є реставрація торбана, що належав Тарасу Шевченку.[3]
Олександр Шльончик не лише виготовляв музичні інструменти, а й конструював їх. Він є автором родини кувиць із самостійною підстройкою, родин дерев'яних окарин, сопілок, ансамблів ріжків, очеретин, суремок, бандури для підлітків, самовчителя гри на бандурі.[1]
Нагороджений низкою відзнак. Його бандура-прима (1965) та концертні цимбали (1967) удостоєні золотих медалей Виставки досягнень народного господарства СРСР.[1]
Інструменти Шльончика звучать по всьому світу та брали участь у виставках в Україні і закордоном. Його інструменти використовували численні фольклорні музиканти і колективи, серед яких ВІА «Пісняри».[джерело?]
Серед учнів Олександра Шльончика — талановитий майстер музичних інструментів Олександр Бешун.[4][5]
Сім'я[ред. | ред. код]
Олександр Шльончик є дідусем українських електронних музикантів Олександра Жижченка, засновника та учасника гурту «Tomato Jaws», та Наталії Жижченко, солістки гуртів «ONUKA» та «Tomato Jaws».
Література[ред. | ред. код]
- Станіслав Реп'ях. Іменем любові: Олександр Шльончик. — Чернігівська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Чернігівська організація національної спілки письменників України. — Чернігів, 2002. — 28 с. — (Портрети земляків)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Людмила Линюк. Відбудеться відкриття виставки до 90-річчя від дня народження знаного майстра музичних інструментів Олександра Микитовича Шльончика — Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, 22.04.2011.
- ↑ Dave Boomkens. An interview with ONUKA, the interval act of Eurovision 2017 [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Eurostory, 13.05.2017. (англ.)
- ↑ Микола Ткач. Криниця[недоступне посилання з серпня 2019]. 2012. — С. 22-23.
- ↑ Ольга Чижова. Учень видатного майстра фольклорних інструментів навчає дітей у Чернігові [Архівовано 31 травня 2015 у Wayback Machine.] // Чернігівські відомості, №8 (989), 02.10.2010.
- ↑ Катерина Константинова. ONUKA: «Патріотизм — почуття інтимне» [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] // DT.ua, 29.05.2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Звончатый переладец. vokrugsveta.ru. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) - Деснянская панорама. dponline.cn.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка)