Генріх Шліман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Ге́нріх Шлі́ман (нім. Heinrich Schliemann; * 6 січня 1822, Нойбуков, Мекленбург — † 26 грудня 1890, Неаполь)) — німецький підприємець і археолог, керівник розкопок у Трої, Мікенах, Коринфі.

Зміст 1 Біографія 2 Археологічна діяльність 3 Примітки 4 Посилання

[ред.] Біографія

У дев'ять років Генріх втратив матір. Батько оженився на молодшій на 20 років служниці Фікен Бенке. У чотирнадцять років Шліману довелося залишити школу і піти учнем у крамницю в маленькому містечку Фюрстенберге, де працював довгі п'ять з половиною років з п'ятої години ранку до одинадцятої вечора.

У 1841 році він направився в Гамбург і завербувався юнгою на корабель, що ішов у Венесуелу. Через чотирнадцять днів корабель потрапив у найжорстокіший шторм і затонув біля острова Тексель, а Шліман опинився в госпіталі. За рекомендацією друга родини йому вдається влаштуватися в одній торговій конторі в Амстердамі. У жалюгідній нетопленій мансарді він приступає до вивчення мов. Застосовуючи зовсім незвичайний, ним самим створений метод, він за два з половиною року опановує англійською, французькою, голландською, іспанською, португальською і італійською мовами.

Ставши кореспондентом і бухгалтером однієї фірми, що мала торгові зв'язки з Росією, він приступив у 1844 році, у віці 22 років, до вивчення російської мови. Син бідняка, протестанського пастора, учень у крамниці, службовець у конторі (але одночасно і знавець восьми мов), він став торговцем, а потім у запаморочливому зльоті досяг посади королівського купця. У 1846 році двадцатичотирирічний Шліман їде як агент своєї фірми в Петербург. Роком пізніше він засновує власний торговий дім. Усе це забирає в нього чимало часу і коштує чималої праці. У 1850 році він побував у Північній Америці. Не минула його й золота лихоманка: він заснував банк для операцій із золотом.

Шліман почав свій шлях в бізнесі практично з нуля. Перший досвід заробляння грошей він засвоїв ще в 14 років в крамниці. І став одним з найбагатших людей XIX століття. Володів помістями у Франції, Росії, Єгипті і США. Вкладав гроші в банки Великобританії і Бразилії. Під час Кримської війни дві третини пороху постачали в Росію фірми, які належали Шліману.^[1]

[ред.] Археологічна діяльність

У 1868 рік він зробив поїздку в Ітаку через Пелопоннес і Трою. Там він почав здійснення своєї заповітної мрії — пошуки Трої. Генріх Шліман писав в мемуарах^[1]:

"Крім нашої наснаги до великої справи відкриття Трої, ми не мали нічого, що зігрівало б нас".

У 1869 році Шліман одружився на грекині Софії Енгастроменос, незабаром вона, так само як і її чоловік, з головою пішла в пошуки країни Гомера (Гомер у «Іліаді» описує Трою). Розкопки почалися в квітні 1870 року. Продавши весь бізнес, він у 1871 році зайнявся розкопками легендарного міста на південь від Дарданел, на турецькому горбі Гісарлик. Для збирання інформації про Трою Шліман використовував будь-які методи — від вивчення творів Гомерв до яснобачення і лозошукацтва.^[1] Шліман присвятив їм два місяці, а в наступні за цим два роки — по чотири з половиною місяця. Шліман почав свої розкопки для того, щоб розшукати гомерівську Трою, але за порівняно невеликий період він і його помічники знайшли не менш семи зниклих міст.

П'ятнадцяте червня 1873 року було орієнтовно призначене останнім днем розкопок. І от тоді-то, Шліман знайшов те, що увінчало всю його роботу і привело в захват увесь світ — скарби Пріама: приблизно 100 прикрас із золота, срібла та інших металів. Діадеми, ланцюжки, браслети, підвіски, чаші пізніше були датовані близько 2400 р. до Р. Х. І лише незадовго до його смерті було доведено, що в запалі захоплення він припуститися помилки, що Троя знаходилася зовсім не в другому і не в третьому шарі знизу, а в шостому і що знайдений Шліманом скарб належав царю, яки жив за тисячу років до Пріама.

Ці суперечки псували йому останні роки життя. Свої мільйони він витратив на розкопки, які прибутку вже не давали. Якось восени в італійському Неаполі він застудив вухо. Запалення перекинулося на мозок. Археолог упав просто на вулиці. Скупий Шліман був одягнутий як злидар, і його не відразу впізнали. Увечері 26 грудня 1890 року його не стало.

Ім'я комерсанта Шлімана, який був зовсім невисокого зросту (156 см)^[1] назавжди вплелося в історію поряд з іменами античних велетів Ахіллеса, Гектора, Аяксів.

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

• Генріх Шліман на www.nndb.com - своєрідному інтернетівському "Who's Who"

Ця стаття не містить шаблону-картки. Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.