Шліх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шліх.

Шліх (нім. Schlich) — концентрат важких мінералів, які залишаються після промивки у воді природних пухких відкладень або спеціально роздроблених для шліхування гірських порід. До складу шліха входять зерна мінералів з щільністю більше 3000 кг/м³, стійких до фізичного і хімічного вивітрювання. Отримання шліху знаходиться в основі одного з найдавніших методів пошуків і розвідки корінних і розсипних корисних копалин (шліховий метод): алмазів, золота, платини, олова, вольфраму, ртуті, титану, цирконію, танталу і ніобію, деяких абразивів (корунду, гранатів), флюориту, бариту та іншого.

Отримання Ш. лежить в основі одного з найдревніших мінералогічних методів пошуків (шліхового методу) корінних і розсипних родовищ алмазів, золота, платини, олова, вольфраму, ртуті, титану, цирконію, танталу і ніобію, ювелірної сировини, абразивних мінералів (корунду, ґранатів), флюориту, бариту тощо. Шліховий метод включає такі операції: відбір проб, їх обробку, аналіз Ш., графічне оформлення результатів. Шліхові проби (об'єм в сер. 0,02 м3) промиваються в лотках, ковшах, на вашгердах за допомогою ґвинтових сепараторів або на концентраційних столах. Аналіз Ш. (визначення і опис мінералів у фракціях) проводиться за допомогою бінокулярного мікроскопа. Окремі фракції піддають кількісному, спектральному і ін. видам аналізу. Графічне оформлення результатів шліхових пошуків полягає у складанні шліхових карт. За аномальними концентраціями виділяються перспективні площі для пошуків корінних або розсипних родовищ.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]