Шліцьове з'єднання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шліцьовий вал і втулка з прямокутним профілем.
Переріз шліцьового вала і втулки с прямокутним профілем.
Шліці на кінці первинного вала коробки передач
Диск муфти зчеплення із шліцьовим отвором для з'єднання з первинним валом коробки передач

Шліцьове (зубчасте) з'єднання — з'єднання вала (охоплюваної поверхні) та отвору маточини деталі (охоплюючої поверхні) за допомогою паралельних до осі вала (отвору) шліців (зубів) і впадин (пазів) рівномірно розміщених на їх циліндричних поверхнях.

Переваги та недоліки[ред.ред. код]

Основні переваги:

  • характеризується більшою навантажувальною здатністю у порівнянні зі шпонковим з'єднанням при тих же параметрах спряження;
  • забезпечує співвісність валу і отвору, з яким вал спрягається;
  • дає можливість осьового зміщення та краще напрямлення деталей при переміщенні їх уздовж вала.

Недоліком слід вважати:

  • складність виготовлення шліцьових валів;
  • збільшення концентраторів напружень.

Класифікація[ред.ред. код]

  • За формою профілю шліців (зубців) розрізняють три типи з'єднань: прямокутні, евольвентні та трикутні.
    • прямокутні[1];
    • евольвентні[2];
    • трикутні.

З'єднання з прямокутним профілем зубців[ред.ред. код]

З'єднання з прямокутним профілем зубців виготовляють із центруванням за внутрішнім діаметром, за зовнішнім діаметром і за бічними гранями зубців. Центрування за діаметрами забезпечує вищу точність з'єднання, а центрування за бічними гранями зубців — рівномірніший розподіл навантаження між зубцями.

Прямокутні зубці використовують для зовнішніх діаметрів валів від 14 до 125 мм; число зубців від 6 до 20. За несучою здатністю (навантаженням, що передається) ГОСТ 1139–80[1] передбачає з'єднання трьох серій: легкої, середньої та важкої. З переходом від легкої до середньої та важкої серій при одному і тому ж внутрішньому діаметрі зростає зовнішній діаметр і збільшується число зубців.

Умовне позначення та допуски з'єднань із прямокутним профілем зубців у конструкторській документації регламентовані стандартами. Умовне позначення з'єднання з числом зубців x = 8, внутрішнім діаметром d = 36 мм, зовнішнім діаметром D = 40 мм, шириною зуба b = 7 мм, з центруванням по внутрішньому діаметру, з посадкою по діаметру центрування H7/f7, по нецентруючому діаметру H12/a11 і по розміру b H9/f9 має такий вигляд:

d - 8 \times 36 \frac{H7}{f7} \times 40 \frac{H12}{a9} \times 7 \frac{H9}{f9}

З'єднання з евольвентним профілем зубців[ред.ред. код]

З'єднання з евольвентним профілем зубців згідно з ГОСТ 6033–80[2] можуть виготовлятись із центруванням по бічних сторонах, внутрішньому або зовнішньому діаметрах.

Евольвентні з'єднання використовують для діаметрів D = 4...500 мм та числах зубців z = 6...82. За стандартом кут профілю початкового контуру зубців α = 30°, а за номінальний діаметр з'єднання беруть його зовнішній діаметр D

D = m(z + 1,0 + 2x),

де m — модуль з'єднання;

x — коефіцієнт зміщення початкового контуру.

Наприклад, позначення з'єднання з D = 50 мм, m = 2 мм з центруванням по бічних сторонах зубців із посадкою H9/g9:

50 \times 2 \times \frac{9H}{9g} \Gamma OCT 6033-80

З'єднання з трикутним профілем зубців[ред.ред. код]

Такі з'єднання виготовляють із центруванням тільки по бічних сторонах зубців. Ці з'єднання не стандартизовані і використовуються як нерухомі при тонкостінних втулках і обмежених габаритних розмірах за діаметром.

Застосування[ред.ред. код]

Із розглянутих типів зубчастих з'єднань тепер найпоширенішими є з'єднання з прямокутним профілем зубців. Вони використовуються для з'єднання з валами зубчастих коліс, півмуфт та інших деталей. Прямокутні і евольвентні з’єднання можуть бути рухомими або нерухомими. З’єднання з евольвентним профілем зубців більш технологічні і здатні передавати більші навантаження.

У більшості випадків зовнішній діаметр D з’єднання визначається з розрахунку вала на міцність та жорсткість. При визначенні довжини L з’єднання керуються співвідношенням  \frac{L}{D} \ge 1,5.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Литература[ред.ред. код]

  • Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1.
  • Шевченко С. В. Детали машин: Сборник задач / Шевченко С. В. ; Восточно-Украинский Нац. ун-т им. Владимира Даля. — Луганськ : Вид-во СНУ, 2001. — 144 с.
  • Корець М. С. Основи машинознавства : навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144   с.
  • Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин: Підручник .- Вид. 2-ге .- К.: Кондор, 2004. -584 с. ISBN 966-7982-22-Х

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ГОСТ 1139-80 Основные нормы взаимозаменяемости. Соединения шлицевые прямобочные. Размеры и допуски.
  2. а б ГОСТ 6033-80 Основные нормы взаимозаменяемости. Соединения шлицевые эвольвентные с углом профиля 30 град. Размеры, допуски и измеряемые величины