Шмуель Йосеф Аґнон

Шмуель Йосеф Аґнон
Шмуель Аґнон у 1945
При народженні:	Шмуель Йосеф Галеві Чачкес
Псевдоніми, криптоніми:	Шмуель Йосеф Аґнон
Дата народження:	17 липня 1888(1888-07-17)
Місце народження:	Бучач
Дата смерті:	17 лютого 1970(1970-02-17) (81 рік)
Місце смерті:	Єрусалим
Національність:	єврей
Громадянство:	Австро-Угорщина,  Ізраїль
Мова творів:	їдиш, іврит
Рід діяльності:	прозаїк
Жанр:	роман, повість, оповідання
Magnum opus:	«Весільний балдахін» (1931) «Гість на одну ніч» (1939)
Премії:	Нобелівська премія 1966

Шмуель Йосеф (Йосиф) Аґнон (івр. שמואל יוסף עגנון‎, справжнє ім'я — Шмуель Йосеф Галеві Чачкес; * 17 липня 1888, Бучач, Австро-Угорщина, тепер Тернопільська область — † 17 лютого 1970, Єрусалим) — єврейський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1966. Перший з івритомовних та їдишемовних письменників володар цієї високої відзнаки.

Біографія

Його батько, хасид Шолом Мордехай Леві Чачкес (рабин у Чорткові), був заможним торговцем худобою й знавцем єврейської релігійної літератури. Аґнон з дитинства вільно говорив польською, українською та німецькою. Навчався у хедері, де студіював Тору і Талмуд мовою іврит. У 1906 переїхав до Львова працювати у єврейській газеті. Через відмову від служби у війську еміґрував до Палестини у 1907. Там було опубліковано його повість «Покинуті дружини». Спочатку писав їдишем, згодом перейшов на іврит.

У 1913 переїхав до Німеччини. В Берліні він збирав хасидські перекази. Молодому письменникові допоміг багатий комерсант Залман Шокен, який допомагав видавати твори та виділив Аґнону стипендію на 5 років.

У 1924 повернувася до Палестини, видав роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида у Галичині. Після відвідання Бучача (1929) свої враження він описав у творах «Проста історія» (1935) та «Гість на одну ніч» (1939).

Крім романів, Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди.

Нагороджений Державною премією Ізраїлю (1954 і 1958), був почесним громадянином Єрусалиму. У 1966 отримав Нобелівську премію.

Помер 82-річний прозаїк 17 лютого 1970 у Єрусалимі.

Особистість Ш. Й. Аґнона формувалася на кордоні взаємодії кількох культур і релігій: в Бучачі, Коломиї, Львові, Тернополі мирно уживалися українська, польська та єврейська мови й культури, взаємодіючи з австрійською, німецькою та російською. Духовне буття галичан визначалося католицизмом, іудейством, православ'ям. Народившись і проживши в Галичині два десятиліття, майбутній класик єврейської літератури написав та опублікував тут близько 70 різних за жанрами літературних творів (вірші, оповідання, нариси).

«У п'ять років я написав свою першу пісню»,— сказав Ш. Й. Аґнон у своїй промові на церемонії вручення йому Нобелівської премії. 1903 року з'явилися його перші публікації в журналі «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та тижневику «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. Переселившись до Палестини, Ш. Й. Аґнон 1911 року опублікував «Тойті-танц» («Танок смерті») — твір, написаний за реальними фактами з життя євреїв одного з містечок Галичини.

Двадцятирічним молодим письменником Ш. Й. Аґнон прибув до Львова й став співробітником єврейських періодичних видань. Столиця Галичини, в якій переплелися в єдиному духовному культуротворчому потоці національні традиції різних народів, середньовіччя й ренесанс, архітектура класицизму й еклектики, готики й модернізму, зачарувала його. 1907 року Ш. Й. Аґнон відбув до Палестини. На історичну батьківщину він приїхав як відомий письменник Чачкес (справжнє прізвище), щоб стати Аґноном (1924 року письменник офіційно обрав собі літературний псевдонім Аґнон — з івриту «покинутий»).

З 1913 Аґнон жив у Німеччині (Берлін та Гамбург), де плідно працював як письменник, читав лекції з єврейської літератури, знайомився з кращими зразками світової літератури. На німецькій землі доля послала Аґнону заможного прихильника його таланту й друга Ш. З. Шокена, який позбавив надію єврейської літератури фінансових проблем, надавши йому спеціальну стипендію. 1924 року Аґнон повернувся в Єрусалим.

1930 року Аґнон (він знову побував у Європі) востаннє у своєму житті відвідав свою батьківщину — Бучач…

Старий Бучач

Пам'ятник письменнику у Бад Гомбурзі, Німеччина

Етимологія прізвища

Цікаво, що в жодному словнику івриту неможливо знайти слово «чачкес». Проте воно має переклад. Це слово розмовного характеру, означає усілякі «дрібнички», «дурнички», «брязкітки» тощо^{[Джерело?]}.

Українська тематика в творчості

Українська тематика відображена в багатьох творах Аґнона. Найперше в оповіданні «Бартка Добуша» та романах «Видання заміж», «На морській глибині», інших творах: «Старі й молоді разом», «Проста історія».

Дослідники творчості Аґнона наголошують на благотворних зв'язках єврейської культури з українською, відзначаючи глибинне пізнання Аґноном творчого досвіду насамперед Миколи Гоголя для становлення його як письменника, про що класик єврейської літератури говорив у своїй Нобелівській промові «Що вплинуло на мою творчість?» Тісний зв'язок з фольклорними традиціями, переплетінням казкового з реальним у творах Аґнона переконують читачів у близькості до нього творчості Михайла Коцюбинського.

1996 року батьківщину Аґнона Бучач вперше відвідала донька письменника Емона Чачкес-Ярон.

Пам'ять

1998 в Бучачі, Львові, Золочеві та інших містах Західної України знято частину документального фільму «Агнон» із серії «Письменники століття», який 1999 отримав 1-у премію на фестивалі в Палермо (Італія).

2002 в Тернополі відбулись 11-ті Нобелівські читання, присвячені Аґнону; на них було репрезентовано переклади творів письменника «Бучач. Обітована земля його серця» та бібліографічний покажчик літератури про нього.

Джерела

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• «Post-Поступ» — 2008. — № 15(21), січень
• Ю. Ковальков. Ю. Покальчук. Агнон Шмуель Йосеф // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
• Ковальков Ю. Від Бучача до серцевини мо­рів… // Вільне життя. — 1991. — 21 черв.;
• МельничукО. Лауреат премії Нобеля // Тернопіль вечірній. — 1993. — 7 серп.;
• Бергер Е. Самуїл Йосиф Агнон: Методологічні проблеми художньої творчості // Studia methodologica: До 105-річчя Ш. Й. Агнона. — Т., 1995. — Вип. 1;
• Шмуель Йосеф Агнон — лауреат Нобелівської премії: Літературно-краєзнавчий збірник. — Т., 1998;
• Левченко О. Його обітовані землі — Бучач і Єрусалим // Свобода. — 1998. — 18 лип.;
• Бубній П., Ковальков Ю. Наші речники у дзеркалі Агнона // Русалка Дністрова. — 1998. — Число 13;
• Вони прославили наш край: Бібліографічний посіб­ник. — Т., 2002.