Шнеур Залман із Ляд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шнеур Залман з Ляд
Schneur Zalman of Liadi.jpg
Шнеур-Залман бар-Барух
Народився 1745
Ліозно, Річ Посполита
Помер 1813
Курська губернія, Російська імперія
Титул Ребе хасидського руху «Хабад»

Рабі Шнеур-Залман бар-Барух з Ляд (Алтер Ребе, їдиш אלטער רבי — «старий вчитель») (1745, Ліозно, Річ Посполита — 1813, село Піни, Слобідсько-Української губернії, Російська імперія) — каббаліст, засновник хасидського руху Хабад.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в хасидській родині Баруха і Рифки Познерів, отримавши благословення особисто від Бешта. Навчався Торі в Любавичі, де звернув на себе увагу як здібний учень. У 1760 році 15-річний Шнеур-Залман одружується з дочкою вітебського багатія Юди-Лейба Сегаля. Отримані в якості приданого гроші (5 тис. золотих) він направив на закупівлю інвентарю для єврейських сільськогосподарських артілей в околицях Вітебська. У 18 років, живучи в будинку тестя, він повністю вивчив Талмуд і приступив до Каббали за допомоги Авраама Малах на прохання його батька, рабина Доб-Бера Межерічського він у відповідь вчив його Талмуду. Для завершення освіти 20-річний Шнеур-Залман відправився до Магіда з Межиріча, після чого повернувся в 1767 році в Ліозно вже як магід-проповідник. За порадою наставника в 1770 Шнеур-Заламан приступив до написання книги Шулхан Арух Рава , в якій простою мовою розтлумачив галаху.

У 1772 році Магід з Межиріча послав Шнеура-Залмана у складі хасидської делегації на переговори з Віленським гаоном в Вільно, щоб залагодити розбіжності в іудейському середовищі, проте переговори не відбулися, оскільки «перед їхнім носом двічі захлопувалися двері». Хасидам був оголошений великий херем. Шнеур-Залман оселився в Могильові, а потім в 1777 році спробував разом з групою хасидів емігрувати до Палестини, проте на кордоні Османської імперії його відрадив Менахем Мендль з Вітебська , благословивши його бути пастирем керівника російських хасидів. Шнеур-Залман повернувся в Ліозно. В 1797 він пише книгу Танія , в якій викладає основи Хабаду.

Смерть Віленського гаона знову загострила ворожнечу в іудейській громаді. Хасиди співали і танцювали, а їх противники написали донос владі на «Залмана Боруховича», який був заарештований і відправлений в Санкт-Петербург в каземати Петропавловської фортеці. Єдине звинувачення, яке йому змогли пред'явити — це переправлення грошей в Туреччину, на підтримку єврейських громад, але незабаром Шнеур-Залман був звільнений. Два роки потому в 1801 він був знову заарештований і лише смерть Павла I знову дарувала йому свободу. Шнеур-Залман тепер більше відомий як Алтер Ребе («старий учитель») оселився в Лядах.

Під час франко-російської війни 1812 року він проявив себе як патріот Російської Імперії[1], закликавши хасидів підтримати царя. Він говорив: «Якщо переможе Бонапарт, становище євреїв покращиться і багатство їх зросте, але зате їхні серця віддаляться від Бога». Наступ французької армії змусив Алтер Ребе покинути насиджене місце і поневірятися по центральній Росії, де він і помер. Могила засновника Хабаду знаходиться в українському містечку Гадячі.

Вчення[ред.ред. код]

Особливість філософії Алтер Ребе полягає насамперед у привнесенні інтелектуального начала в традиційну хасидських містику Каббали. Тому в назву свого вчення він поставив категорії мудрості (івр. חכמה‎, хохма), розуміння (івр. בינה‎, біна) і знання (івр. דעת‎, даат). Алтер Ребе розглядає свої твори як керівництво для богопізнання. Особливе місце він приділяє не тільки поняттям любов (івр. אהב‎, ахава) і страх (івр. יראה‎, йіра), але і роздумів (хітбоненут). Разом з тим, Алтер Ребе був далекий від європейського розуміння Просвітництва, стверджуючи, що звичайні науки (хохмот хіцоніот) не сприяють освіті розуму. Інтелектуальне осягнення Бога можливо тільки за допомогою Тори, коли божественні сехель і міддот з'єднуються, утворюючи знання (даат).

Brockhaus and Efron Jewish Encyclopedia e16 055-0.jpg

Душа єврея сприймається ним як божественна іскра (нефеш ха-елокіт), яка прагне возз'єднатися з Богом. Ця іскра не є створеною, але являє собою пряму еманацію Божественної мудрості (хохма ілаа). Засобами на цьому шляху з одного боку виступають Тора і ритуали згідно з нею, за допомогою яких віруючий досягає стану біттул (несамовитості, подолання его), а з іншого — хасага (інтелектуального розуміння природи Бога). Наближення до Бога реалізується в досягненні трійці моральних якостей: доброта (івр. חסד‎, хесед — однокорінне слову хасид), стриманість (івр. גבורה‎, гвура) і помірність (івр. תפארת‎, тіферет)

У людині також крім божественної іскри є і тваринна душа (нефеш ха-бахаміт), якій властиве прагнення до зла (ецер ха-ра). На відміну від античної філософії, Алтер Ребе не протиставляє божественний розум низьким емоціям. Він вважає, що свій розум (сехель) і відчуття (міддот) є і у божественної іскри і у її темного двійника (івр. סטרא אחרא‎, сітра ахра: зворотна сторона) тваринної душі. Звідси у людини два розуми і два почуття. Проголошуючи ідеалом людини цадика, Алтер Ребе багато уваги приділяє беноні, тобто середньостатистичній людині, обивателю. Беноні не злий і не добрий, але кидається між двох цих начал.

10 сфірот — суть не що інше як прояв Бога. Присутні вони і в людині, оскільки людина є мікрокосмом. Три вищих сфірот висловлюють інтелектуальне начало в людині, а сім нижчих — емоційне. Все зло світу є результатом відособленості (кліпот).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]