Шовковиця біла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шовковиця біла
Morus Alba
Morus Alba
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Шовковицеві (Moraceae)
Триба: Moreae
Рід: Morus
Вид: Шовковиця біла
Біноміальна назва
Morus alba
L.
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 19066
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3498

Шовковиця біла також еперка, шовковиця (лат. Morus alba) — однодомне, рідко дводомне, з розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, до 12 м заввишки. Листки м'які, чергові, черешкові, яйцеподібні. Квітки одностатеві, зібрані пазушними циліндричними, густими колосоподібними суцвіттями. Оцвітина проста, чотирироздільна, дзвоникувата. Цвіте у травні. Плід — горішки; на час достигання плодів оцвітина стає м'ясистою і квітки зростаються між собою, утворюючи овальне біле або червонувате, ягодоподібне супліддя. Плоди достигають у липні — серпні.

Шовковицю культивують у садах і парках.

Застосування[ред.ред. код]

Для виготовлення галенових препаратів використовують кору з гілок і коренів (лат. Cortex Mori albae), плоди (Fructus Mori albae) і листя (Folia Mori albae). Кору з гілок заготовляють весною, з коренів — восени. Листя заготовляють у період цвітіння рослини. Плоди — у липні-серпні.

Листя шовковиці містить альдегіди, стероїди, флавоноїди (рутин, кверцетин, кемпферол), органічні кислоти (яблучну, лимонну, янтарну, виннокам'яну, щавелеву), вітаміни (А, В, С, РР), ефірні олії, жирні кислоти.

Свіжі плоди шовковиці посилюють кровотворення, нормалізують обмін речовин, покращують роботу серця і шлунково-кишкового тракту.

Застосовують при анемії, гастритах, ентеритах, колітах, гепатитах, холециститах, міокардіодистрофії, бронхітах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, кашлі. Відвар кори вживають при статевій слабкості (імпотенції). Настій листя має більш виражену гіпоглікемічну дію.

Внутрішньо — свіжі плоди їсти 5 разів на день після їди по 250 г (при захворюваннях серця). Настій свіжих плодів (2 столові ложки на 200 мл окропу) приймати по 2 столові ложки 4 рази на день перед їдою. Настій листя (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу) пити по 50 мл 4 рази на день перед їдою.

Зовнішньо — полоскання розведеним соком або настоєм. Для лікування ран і виразок готують олію з кори гілок: (10 г сировини заливають 200 мл очищеної рафінованої олії, ставлять у тепле місце на 10 днів, час від часу збовтують).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]