Шовінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шовіністичний плакат в Одесі — пропаганда зверхності російської мови над іншими європейськими

Шовіні́зм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях (на територіях іншої етнічної спільноти одним народом (нацією) — іншим народам (націям)). В ширшому значенні, це ідеологія, яка пропагує національну перевагу однієї нації над іншими і обґрунтовує «право» на дискримінацію та пригнічення інших націй.

Походження терміну

Цей термін з'явився 1831 року у Франції — в комедії братів Коньяр «Триколірна кокарда», одним із героїв якої був агресивний новобранець Ніколя Шовен де Рошфор.

Вважається, що прообразом цього персонажа була реальна особа — солдат наполеонівської армії Ніколя Шовен (фр. Nicolas Chauvin), вихований у дусі поклоніння імператору — творцю «величі Франції», що став відомим унаслідок жорстокого ставлення до завойованого арабського населення під час єгипетської експедиції французької армії (1799–1801)[1].

Словом «шовінізм» прийнято позначати різноманітні прояви націоналістичного екстремізму. Блаженнійший Любомир (Гузар) дав таке визначення шовінізму:[2]

« «Про шовінізм» нема потреби довго говорити. Це націоналізм у найгіршому вигляді. Шовінізм був і є причиною багатьох міжнародних непорозумінь і нещасть.  »

Шовінізм може виникнути в будь-якій країні, у будь-якої великодержавної нації, незалежно від рівня її культурного, економічного чи політичного розвитку. Шовіністами є представники великодержавної нації. Вони пройняті ідеєю своєї винятковості.[3]

У вікторіанській Англії виник власний варіант шовінізму — «джингоїзм», у Сполучених Штатах Америки — ідея «стовідсоткового американця», під час Першої світової війни країни Європи поглинула хвиля шовінізму на рівні державної політики.

Прикладом шовіністичної психопатії став такий випадок: у листопаді 1970 року 45-річний японський письменник, один із реальних претендентів на літературну Нобелівську премію Юкіо Місіма вчинив харакірі для того, щоб продемонструвати свою відданість батьківщині.

Щодо природи і змісту шовінізму особливих дискусій не виникає — загальновизнаним є ставлення до нього як до екстремістської форми свідомості, параноїдального світосприйняття, яке іноді набуває ґротескних форм. Особливо небезпечний шовінізм тоді, коли він стає офіційною політикою держави, тобто підкріплений і виправданий юридично.

Расовий шовінізм

Термін «шовінізм» використовується також у расовій політиці: щодо окремих рас, держав, народів, громадських організацій і політичних партій, а також окремих громадян. Тобто наміри, ідеологія, заклики, активні дії по відношенню до інших людських рас — це і є расовий шовінізм.

Міжстатевий шовінізм

Міжстатевий шовінізм це зверхність, приниження представників однієї статі по відношенню до іншої, тобто дискримінація за гендерною ознакою, Найпоширенішим є «чоловічий шовінізм».[4]. Яскравий приклад «чоловічого шовінізму» можна спостерігати ще в деяких арабських країнах — жінка там ще до тепер вважається безправною істотою.

Проте, насамперед у країнах Заходу, з піднесенням феміністичного руху розвинувся і «жіночий шовінізм» (феміністичний рух).

Релігійний шовінізм

Релігійний шовінізм — це коли представники певних релігій не визнають права носіям інших релігій мати і поширювати свої переконання. У наш час найбільш характерно це для ісламського фундаменталізму (вахабізм, політика Талібану, ісламська політика в більшості арабських країн). Ще не так давно протягом більш як півтори тисячі років панував християнський (зокрема православний, католицький) релігійний шовінізм. Існував він у вигляді несприйняття існування інших релігій і відмінностей в релігійних вченнях в межах своєї релігії (так званих сектантських). Хоча шовіністичну політику щодо інших церков («сект») і до сьогодні великі «традиційні» релігійні конфесії намагаються продовжувати, хоча б в ідеологічному плані. А за можливості вони це намагаються робити і з допомогою держави (так в лукашенківській Білорусії зазнають утисків всі конфесії, крім православної).

Шовінізм і націоналізм

Раніше шовінізм було прийнято вважати формою націоналізму, але тепер дослідники націоналізму проводять межу між націоналізмом, що являє собою амбівалентну самоідентифікацію етносу, і шовінізмом, де самоідентифікація групи створюється «від протилежного».

Шовінізм — це емоційна складова, що характеризує атмосферу нетерпимості в суспільстві, на відміну від націоналізму. Коріння виникнення цих двох ідейних течій також різні: останній, як правило, зароджується у пригнобленої нації і проявляється у вимогах дотримання національних інтересів, у прагненні до розвитку свого народу, тобто несе в собі позитивний відтінок. Шовінізм же є прерогативою панівної нації і проявляється в презирстві до всіх інших народів, у прагненні придушення, асиміляції або навіть фізичного знищення пригноблених народів.

Яскравим проявом шовінізму значна частина російських, українських і західних експертів вважає ставлення росіян до інших народів Російської Федерації та народів країн, котрі утворилися після розпаду СРСР.[5][6][7][8][9][10][11]

Див. також

Примітки

Джерела

  • Енциклопедія історії України: У 10 т./ Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.— К. : Наук. думка, 2003 — ISBN 966-00-0632-2
Т. 1 : А—В. — 2003. — 688 с. : іл.— ISBN 966-00-0734-5.— С. 469.
  • Пюімеж Ж. де. Шовен, солдат-орач: Епізод з історії націоналізму. - М .: 1999, с. 9-11, 15-21, 362-367.(рос.)

Посилання


Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.