Шойгу Сергій Кужугетович
| Сергій Кужугетович Шойгу (рос. Сергей Кужугетович Шойгу) |
||||
|---|---|---|---|---|
 |
||||
|
Міністр оборони Російської Федерації
|
||||
| Нині на посаді | ||||
| На посаді з | 6 листопада 2012 року | |||
| Президент | Володимир Путін | |||
| Прем'єр-міністр | Дмитро Медведєв | |||
| Попередник | Сердюков Анатолій Едуардович | |||
|
Голова МНС Росії
|
||||
| Час на посаді: | ||||
| 20 січня 1994 року — 11 травня 2012 року | ||||
| Президент | Борис Єльцин Володимир Путін Дмитро Медведєв |
|||
| Прем'єр-міністр | Віктор Черномирдін Сергій Кирієнко Євген Примаков Сергій Степашин Володимир Путін Михайло Касьянов Михайло Фрадков Віктор Зубков |
|||
|
|
||||
| Народився | 21 травня 1955 (57 років) Чадан Тувинська АРСР |
|||
| Громадянство |  Росія |
|||
| Національність | тувинець | |||
| Політична партія | КПРС Єдина Росія |
|||
| Нагороди |
|
|||
Сергій Кужугетович Шойгу (рос. Сергей Кужугетович Шойгу; * 21 травня 1955, Чадан Тувинська АРСР) — російський державний діяч та політик, міністр оборони Російської Федерації (з 2012). Генерал армії. Член Бюро Вищої ради партії «Єдина Росія».[1]. Президент Російського географічного товариства. Академік Академії проблем якості Російської Федерації, Міжнародної академії наук з екологічної безпеки, а також Російської і Міжнародної інженерних академій. За національністю тувинець.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в місті Чадан Тувинської АРСР в сім'ї потомствених кочівників-скотарів. Батько все життя працював у партійно-радянських органах і вийшов на пенсію першим заступником Ради міністрів Тувинської АРСР. У школі Сергій Шойгу відзначався посередньою успішністю.
В 1972 году, після закінчення школи, поїхав вчитися до Красноярського політехнічного інституту, який закінчив у 1977 році за спеціальністю «інженер-будівельник».
Кар'єра [ред.]
1977–1978 рр.. — Майстер тресту «Промхімстрой» (Красноярськ).
1978–1979 рр.. — Майстер, начальник дільниці тресту «Тувінбуд» (Кизил).
1979–1984 рр.. — Старший виконроб, головний інженер, начальник будівельного тресту «Ачінскалюмінійстрой» (Ачинськ).
1984–1985 рр.. — Заступник керуючого трестом «Саяналюмінбуд» (Саяногірськ).
1985–1986 рр.. — Керуючий трестом «Саянважкбуд» (Абакан).
1986–1988 рр.. — Керуючий трестом «Абаканвагонбуд» (Абакан).
1988–1989 рр.. — Другий секретар Абаканського ДК КПРС (Абакан).
1989–1990 рр.. — Інспектор Красноярського крайкому КПРС (Красноярськ).
1990–1991 рр.. — Заступник голови Державного комітету РРФСР з архітектури і будівництва (Москва).
1991-й — голова Російського корпусу рятувальників (Москва).
З 1991 року — голова Державного комітету РРФСР з надзвичайних ситуацій.
З 1994-го — Міністр РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.
З січня 2000 року — заступник Голови Уряду Російської Федерації — Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.
З 18 травня 2000-го — Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.
Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Кирієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова.
Політична кар'єра [ред.]
Політична кар'єра почалася в 1995 р. зі вступу до складу руху «Наш дім — Росія», очолюваного Віктором Черномирдіним. А в 1999 р., у момент передачі влади від Бориса Єльцина Володимиру Путіну, Сергій Шойгу став на чолі нового руху «Єдність». На виборах в Держдуму цей рух поступився КПРФ, зате обійшов очолюване Юрієм Лужковим рух «Вітчизна — вся Росія».
1 грудня 2001 Шойгу став співголовою партії «Єдина Росія», що утворилася з колишніх конкурентів на виборах до Державної Думи 1999 року (міжрегіонального руху «Єдність» і суспільно-політичної організації «Вітчизна — вся Росія»). Пост лідера «єдиноросів» Шойгу поступився Борису Гризлову.
Після першого успіху на виборах Шойгу, хоч і зберіг високий пост в партійній ієрархії, від активної публічної діяльності відійшов, поступившись перші позиції в «Єдиній Росії» іншим особам. При цьому прізвище Шойгу перебувала на верхніх рядках списків «єдиноросів» як на виборах 2003 р. (другий у списку), так і 2007 р. (Лідер списку партії в самому проблемному для неї регіоні — Ставропольському краї).
Нагороди [ред.]
- У серпні 1991 року, під час путчу «ГКЧП» Шойгу активно підтримав Єльцина, за що згодом був відзначений медаллю «Захиснику вільної Росії».
- У лютому 1994 року його заслуги були відзначені новою нагородою — орденом «За особисту мужність».
- Лауреат Премії Андрія Первозванного 1997 року «за блискуче рішення в найкоротші терміни завдання формування загальноросійської служби „допомоги і порятунку“, що стала для мільйонів людей символом надійності і надії».
- Лауреат Премії Володимира Висоцького «Своя колія» 1998 року «за пошук своїх оригінальних рішень, активність творчої самовіддачі та високий професійний рівень».
- Лауреат Національної громадської премії імені Петра Великого 1999 року «за ефективне управління та розвиток національної системи цивільної безпеки Росії».
- 20 вересня 1999 Шойгу був удостоєний звання Героя Росії «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку в екстремальних ситуаціях».
- Заслужений рятувальник Російської Федерації (2000)
- Указом Президента Киргизької Республіки від 21 травня 2002 р. нагороджений орденом «Данакер» за великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між Російською Федерацією і Киргизькою Республікою.
- Постановою Правління, Опікунської ради та Президії національного фонду «Суспільне визнання» від 20 серпня 2004 р. нагороджений Почесним цивільним орденом Срібний Хрест I ступеня за гідне виконання військового і громадянського обов'язку.
- У день 50-річчя 21 травня 2005 року Шойгу був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
- Постановою Міжнародної асоціації дитячих фондів у жовтні 2005 р. нагороджений Почесною золотою медаллю імені Льва Толстого за видатні заслуги в справі захисту дитинства і благодійному служінні.
- Лауреат міжнародної премії «Персона року — 2006» Російського інформаційного агентства «РосБізнесКонсалтинг» в номінації «За реалізацію комплексу заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій».
- Указом Президента Республіки Інгушетія від 13 січня 2007 р. нагороджений орденом «За заслуги» за великий внесок у становлення і розвиток рятувальних служб Республіки Інгушетія і надання допомоги в ліквідації наслідків стихійних лих.
- Лауреат «Національної екологічної премії» за 2011 рік «за узгодженість дій при управлінні ліквідацією катастрофічних пожеж влітку 2010 року»[2]
Родина [ред.]
Одружений. Є дві дочки — Юлія (1977 р.н.) та Ксенія (1991 рр.)..
Цікаві факти [ред.]
- Батько Сергія Шойгу — мав ім'я Шойгу та родове ім'я — Кужугет. Коли після приєднання у 1944 році Туви до Росії тувинцям почали видавати паспорти, працівник НКВС, який займався цією справою, поміняв місцями родове і особисте ім'я, вирішивши, що багато тувинців будуть мати однакове прізвище[3])
- Своєю кар'єрою Сергій Шойгу зобов'язаний своєму тестю — головному інженеру будівельного тресту «Ачинськалюмінбуд» Олександру Антипіну, крісло якого зайняв вже через кілька років після одруження та другу тестя — першому секретарю Ачинського міськкому КПРС Олегу Шеніну, що став згодом секретарем ЦК КПРС, а у пострадянський час відомим діячем КПРФ.[4] Під час Серпневого путчу дороги шляхи Шойгу та Шеніна розійшлися, оскільки перший підтримав Єльцина, а другий — ГКЧП.
- Сергій Шойгу «пережив» на своєму посту вже двох президентів і 21 відставку уряду. І це абсолютний рекорд для пострадянської Росії.
- 2009 р. на зустрічі з ветеранами у Волгограді Шойгу заявив, що:[5]
| « | Я вважаю, що нашому парламенту треба прийняти закон, який би передбачав кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні, і тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли б безкарно приїжджати в нашу країну... | » |
