Шпигунство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шпигу́нство — злочин, що полягає у таємному збиранні важливої державної чи економічної інформації на території інших країн чи всередині фірм та компаній. Іноземець чи особа без громадянства, що займається шпигунством, називають шпигуном. Громадянин відповідної держави, що займається шпигунством, називають зрадником.

Мата Харі вважають найвідомішою жінкою-шпигункою

Кару за шпигунство передбачено законодавством усіх країн. За радянським кримінальним правом, шпигунство було особливо небезпечним державним злочином.

Перші шпигуни[ред.ред. код]

Ще у 500 до н.е. старокитайський мислитель Сунь Цзи у своєму трактаті «Мистецтво війни» описував шпигунство як вкрай важливу діяльність. У другій половині XVI ст. правителі таких могутніх держав, як Франція, Англія, Іспанія, вважали шпигунство єдиним способом добування будь-якої інформації. Міністри, їх помічники, посли (дипломатична служба) та інші чиновники були зобов'язані у будь-який спосіб збирати дані з інших державах та передавати їх на Батьківщину. У цей же час створюється перша шпигунська організація: її організатором та керівником став французький кардинал Рішельє.

Шпигуни XX сторіччя[ред.ред. код]

Нові види шпигунської діяльності набули розвиток під час Першої світової війни. Тут відзначилися такі шпигуни, як Лоуренс Аравійський, Вільгельм Васмус, Марта Ріше, Жуль-Крофорд Зілбер та ін. Події після Першої світової війни, зокрема, підйом лівого руху, більшовицька революцію у Російській імперії, Друга світова війна спричинили посилення шпигунства у світі. Це, зокрема, торкнулося не лише Європи чи Америки, а й Азії. Відомим шпигуном цього часу був Ші Пейпу, Ріхард Зорге, Кембриджська п'ятірка (Орло́в Олександр Михайлович — завербував «Кембріджську п'ятірку»).

Шпигунство в кримінальному праві України[ред.ред. код]

Відноситься до Розділу І КК України - Злочини проти основ національної безпеки

Родовим об'єктом шпигунства є державна безпека України в різних її сферах, яка за своєю сутністю і становить основи національної безпеки

Безпосереднім об'єктом шпигунства є державні інтереси (інтереси держави) у тих сферах її діяльності, де зосереджені відомості, що становлять державну таємницю. Додатковим безпосереднім об’єктом шпигунства (обов’язковим) є інформаційна безпека держави;

Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, які визначаються у Законоі України «Про державну таємни­цю» та конкретизуються у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю.

Об'єктивна сторона шпигунство може виявлятися у двох формах[ред.ред. код]

1) передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю;

2) збиранні таких же відомо­стей з метою передачі іноземній державі, іноземній організацї або їх представникам.

Перша форма. Передача зазначених відомостей має місце у випадках, коли особа володіє ними і повідомляє (вручає) їх іноземній державі або її представнику (аген­ту). Способи передачі можуть бути різними (усно, письмово, безпосереднє ознайомлення з будь-якими матеріалами, передача по радіо, телефону, з ви­користанням тайників, кур'єрів та ін.). Для відповідальності не має значен­ня передаються першоджерела (наприклад, оригінали документів, креслен­ня, зразки пального), їх копії чи лише відомості про них (зліпки, макети, опис технічних систем, будь-яких об'єктів та ін.). Тому будь-які дії, виявлені як у формі передачі в буквальному розумінні цього слова, так і у створенні умов для ознайомлення агента іншої держави з ними, підпадають під понят­тя передачі.

Друга форма. Збирання відомостей, що становлять державну таємницю, — це будь-які протиправні дії щодо заволодіння такими відомостями (наприклад, викрадення, незаконне спос­тереження, фотографування, підслуховування телефонних розмов та ін.). Нерідко для отримання таких відомостей використовується найскладніша сучасна техніка (спеціально обладнані літаки, кораблі або автомашини, спеціально встановлені на суші чи на морі прилади для отримання розвіду­вальної інформації та ін.).

Суб'єкт злочину спеціальний— іноземний громадянин або особа без громадянства. Шпигунство, вчинене громадянином України, кваліфікується за ст. 111 КК України як державна зрада.

Суб'єктивна сторона цього злочину[ред.ред. код]

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що відомості збираються або передаються іноземній державі, організації або їх представникам і що ці відомості є державною таємницею. Мотиви злочину на кваліфікацію злочину не впли­вають.

Відповідальності за ст. 114 КК України[ред.ред. код]

Для відповідальності за ст. 114 КК необхідно встановити, що відомості, які становлять державну таємницю, були передані чи збиралися для передачі саме іноземним державам, іноземним організаціям або їх представникам.

Закінченим шпигунство у формі збирання вважається з моменту заволодіння певною інформацією, що становить державну таємницю, а у формі передачі - з моменту здійснення передачі або створення умов для доступу іноземних адресатів до секретної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, що містить ознаки шпигунства, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України. Звільнення від кримінальної відповідальності громадян України відбувається відповідно до ч. 2 ст 111 КК.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Кримінальний кодекс України, ст. 114
  • Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України [Текст] / [В. В. Цибулькін, Л. М. Рожен, Д. В. Вєдєнєєв та ін. ; заг. ред. П. Д. Морозов] ; Фонд ветеранів зовніш. розвідки України. — К. : Преса України, 2011. — 534 с. : іл. — Авт. зазнач. на звороті тит. арк. — Бібліогр. : с. 502–532 (552 назви). — ISBN 978-966-472-099-8

Література[ред.ред. код]