Шпиків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Шпиків
Пам'ятник літаку Як-27
Пам'ятник літаку Як-27
Пам'ятник літаку Як-27
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Громада Шпиківська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Шпиків 
Основні дані
Засновано 1507 (517 років)
Статус із 2024 року
Площа 4.5 км²
Населення 2928 (30.08.2023)[1]
Густота 747.3 осіб/км²;
Поштовий індекс 23614
Телефонний код +380 4335
Географічні координати 48°47′13″ пн. ш. 28°33′51″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 298 м
Водойма р. Шпиківка


Відстань
Найближча залізнична станція: Рахни
До станції: 8,8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 28 км
До обл. центру:
 - залізницею: 88 км
 - автошляхами: 57,6 км
Селищна влада
Адреса 23614, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Шпиків, вул. Ліпіна, 3
Голова селищної ради Кривоцюк Микола Миколайович
Карта
Шпиків. Карта розташування: Україна
Шпиків
Шпиків
Шпиків. Карта розташування: Вінницька область
Шпиків
Шпиків
Мапа

Шпиків у Вікісховищі

Шпи́ків — селище в Україні, адміністративний центр Шпиківської селищної громади Тульчинського району Вінницької області.

Історія[ред. | ред. код]

Уперше Шпиків згадується в документах, датованих XVI століттям і пов'язане з періодом Польсько-литовської доби. Першими його власниками були шляхтичі Кішки (Кишки), один з яких продав Шпиків князям Острозьким, надалі Шпиків почергово належав магнатам Замойським, Конецпольським, Потоцьким. Останніми власниками Шпикова були шляхтичі Свейковські. Шпиків раніше мав значну єврейську громаду, в якій у 1900 році налічувалося 1875 осіб.

Під час Прутського походу у 1711 році у Шпикові зупинявся московський цар Петро I, про що писав Олександр Пушкін в «Історії Петра».

1760 року подільським воєводою Леоном Свейковським у поселенні був побудований замок-палац.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Шпиківської волості Брацлавського повіту Подільської губернії, мешкало 1950 осіб, налічувалось 394 дворових господарства, існували дві православні церкви, дві єврейських молитовних будинки, школа, лікарня, 5 постоялих дворів, 3 постоялих будинки, 10 лавок, цегельний і миловарний заводи, відбувались базари через кожні два тижні[2].

1892 року існувало 586 дворових господарств, проживало 3987 мешканців[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4901 особи (2360 чоловічої статі та 2541 — жіночої), з яких 2895 — православної віри, 1875 — юдейської[4].

1905 року у містечку із передмістями Садки-Шпиківські існувало 726 дворових господарств, проживало 6041 мешканець, існували дві православні церкви й чотири єврейські молитовні школи, двокласне сільське училище й церковно-парафіяльна школа, волосне правління, міщанське правління, урядницький пункт, лікарня місцевого землевласника, цукроварний завод, цегельний завод й паровий млин, аптека, два аптечних склади, щонеділі один раз на два тижні відбувались ярмарки[5].

У 1961 році селище набуло статус міста.

У Незалежній Україні

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село є адміністративним центром Шпиківської селищної громади[6].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи у складі новоутвореного Тульчинського району[7].

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1984 рік тут проживало 4400 мешканців, а на 2001 рік 3761 мешканців.

Економіка[ред. | ред. код]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У Шпикові була цукроварня побудована архітектором Владиславом Городецьким. У Шпикові розташовані школа, поштове відділення, клуб. У Шпикові є дев'ять ставків.

Транспорт[ред. | ред. код]

До районного центру є можливість дістатися автошляхом територіального значення Т 0222 та залізницею (найближча залізнична станція Рахни за 8,8 км).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Палац Свейковського

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 560.(рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-169. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 265.(рос. дореф.)
  6. Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Тверский Иоханан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • В. М. Орлов. Шпи́ків // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 650-656

Посилання[ред. | ред. код]