Шпола
| Шпола | |||
|---|---|---|---|
|
|||
  |
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Черкаська область |
||
| Район/міськрада | Шполянський район | ||
| Рада | Шполянська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 7125710100 | ||
| Засноване | 1594 | ||
| Статус міста | з 1938 року | ||
| Населення | ▼18 156 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 61,29 км² | ||
| Поштові індекси | 20600-20609 | ||
| Телефонний код | +380-4741 | ||
| Координати | 48°59′59″ пн. ш. 31°23′32″ сх. д. / 48.99972° пн. ш. 31.39222° сх. д.Координати: 48°59′59″ пн. ш. 31°23′32″ сх. д. / 48.99972° пн. ш. 31.39222° сх. д. | ||
| Водойма | р. Шполка | ||
| Міста-побратими |  Оскалуса (США) [2] |
||
| День міста | 11 вересня | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Шпола | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - фізична | 67 км | ||
| - залізницею | 84 км | ||
| - автошляхами | 75 км | ||
| До Києва | |||
| - фізична | 170 км | ||
| - автошляхами | 220 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Пролетарська, 59 | ||
| Веб-сторінка | Офіційна сторінка міської ради | ||
| Міський голова | Заскалета Віктор Михайлович | ||
Шпо́ла — місто в Україні, центр Шполянського району Черкаської області, географічний центр України. Розташоване на Придніпровській височині на річці Шполка, притоці Гнилого Тікичу за 75 км від обласного центру. Через місто проходить автошлях Золотоноша — Умань Н16. Станом на 2011 рік у місті проживає 18 112 осіб.
Зміст |
Етимологія назви [ред.]
Кількість версій про походження загадкового слова ”Шпола” сягає десятка. Що ж до народних переказів, то вони виводять назву сучасного райцентру з козацько-гайдамацьких часів. У 19 ст. старожили розповідали державним чиновникам, що місто заснував гайдамацький ватажок Шполка. Він, мовляв, відійшовши від ратних справ, наприкінці 18 століття збудував курінь на лівому березі річки й тут оселився. Звідси пішла назва річки Шполка. Що ж до гайдамаки, то не довго вдалося йому прожити тут на самоті: незабаром біля нього з’явилися нові поселенці. Так і постало містечко, яке на честь старого отамана назвали Шполою.
Клімат [ред.]
Помірно-континентальний, пересічна температура січня – 5,6 °, липня + 20,3 °C. Опадів 509 мм на рік.
Історія [ред.]
До кінця XIX століття [ред.]
Неподалік міста виявлено кургани трипільської культури, скіфські кургани та ранньослов'янське поселення черняхівської культури.
Вперше Шпола згадується в документах 1594 року. В другій половині XVII століття Шпола була зруйнована татаро-турецькими військами і в друге відродилося на початку XVIII століття. Як село Звенигородського староства Речі Посполитої згадується в XVIII столітті.[3]
В 1768 році жителі Шполи і її околиць під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні — Коліївщині.
З 1793 року Шпола входила до складу Російської імперії, як містечко Брацлавського намісництва, з 1795 Вознесенського, а з 1797 Звенигородського повіту Київської губернії.[3]
Основним заняттям жителів було сільське господарство. На початку XIX століття в Шполі налічувалося 459 селянських дворів і 2181 десятина землі.
Поступово в Шполі розвивалась промисловість. В 1812 році тут виникла полотняна мануфактура — на 12 верстатах 24 кріпаки виготовляли полотно та інші вироби для потреб поміщицького двору. 1851 року засновано цукровий завод, при якому жили у двох бараках 500 робітників. 1858 року почав діяти паровий млин, 1860 року — механічна майстерня, де працювало 80 робітників.[4]
1866 року Шпола стала волосним цетром. Її розвитку сприяло будівництво залізничної станції, що розгорнулося 1874 року. Через рік тут уже були поштова контора, телеграфна станція.
Станом на 1 січня 1900 року в Шполі налічувалося 1856 дворів і 10 133 жителі.[5] За містечком було закріплено 7246 десятин землі, з них поміщикам належало 4615, селянам — 2511. На початку ХХ століття у Шполі діяло 2 церкви, велика цукроварня, на якій працювало 350 осіб, 2 миловарні заводи, 3 шкірних, 6 лудних майстерень, 1 паровий млин, 43 вітряки, 20 кузень, 1 гуральня. Розвинений хлібний ринок Губернського значення.
1912 року з 1233 шполянських господарств дві третини зовсім не володіли землею або мали її менше 1-2 десятин, 412 не мали ніякої худоби[6]. У містечку на той час була одна лікарня, де працювало 4 лікарі і 5 фельдшерів, аптека. Діти навчалися у двох церковно-приходських школах і двокласному училищі при цукровому заводі.
З листопаду 1917 року по лютий 1919 року село входило до складу УНР.
У 1918 році у Шполі декілька десятків селян об'єдналися в кредитове товариство з метою придбання для одноосібних селян різних сільськогосподарських машин для загального користування. Головою цього кредитного товариства було обрано Івана Шорубалко.[7]
Прихід радянської влади [ред.]
Після низки змін влади під час Громадянської війни, 22 червня 1920 року Перша кінна армія під командуванням С. М. Будьонного оволоділа містом. У місті встановилась радянська влада. На той час у Шполі мешкало 12 250 жителів, діяли 43 дрібні промислові підприємства з 409 робітниками. Того ж року 50 бідняцьких і середняцьких господарств Шполи об'єдналися в артіль «Червоний хлібороб».
Від 1923 року — Шпола районний центр.
У 1922—1923 роках у Шполі проживало понад 10 000 православних віруючих, які належали до двох парафій. Діяло 2 храми. Дерев’яний храм був побудований коштом шполян, а мурований — збудував князь Урусов, маєток якого був поблизу Шполи. Кожна парафія мала свого священника.[8]
У 1926 року у Шполі запущено в дію власну електростанцію. Населення на 1 січня 1926 року становило 15170 осіб.[9]
Під час суцільної колективізації в Шполі виникли ще дві сільськогосподарські артілі: «Червона Нива» (1929 рік) та ім. Сталіна (1934 рік). Також в 1929 році в місті утворена МТС, яка через три роки мала 49 тракторів. В 1932 році при цукрозаводі створено радгосп, що спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків.
Не оминув Шполу Голодомор 1932—1933 років. Від голоду померло, тільки за офіційними даними близько 150 мешканців.[10]
Напередодні ІІ світової війни Олексою Ковалем у Шполі (1938 р.) було започатковано автошколу.
Діяло 2 лікарні, дитяча поліклініка, жіноча консультація. Діти навчалися в 2 середніх і 3 семирічних школах.
Друга світова війна [ред.]
27 січня 1944 року місто було визволене від німецьких військ 155-тою Червонопрапорною танковою бригадою під командуванням підполковника І. І. Порошина. За мужність і героїзм, проявлені на фронтах війни 1021 шполянина нагороджено урядовими нагородами. Почалася відбудова міста.
Вже 1944 року з 20 довоєнних торгівельних підприємств відновили роботу 17. Було відкрито лікарню на 75 ліжок, поліклініку, клінічну лаболаторію, дитячі ясла, середню та семирічну школи. Працювали міський кінотеатр, бібліотеки.
Післявоєнні роки [ред.]
1950 року три шполянські колгоспи об'єдналися в один — ім. Жданова. Наприкінці цього ж року вже були повністю відбудовані всі промислові підприємства.
1963 року в місті збудовано двоповерховий магазин продовольчих товарів, міський стадіон на 10 тисяч місць. 1966 року здано в експлуатацію готель, будинок побуту, середню школу на 960 місць.
Станом на 1972 рік у місті працювали районна лікарня на 160 ліжок, поліклініки для дорослих і дітей, рентген-кабінет, три аптеки, станція швидкої допомоги. У місті було 9 шкіл (4 середні, 3 восьмирічні, школа-інтернат, середня школа робітничої молоді та заочна), 7 бібліотек з книжковим фондом понад 131 тисячу книг, широкоекранний кінотеатр на 600 місць. У місті діє теле-радіомовна студія, випускається три газети — «Шполяночка», «Шполянські вісті», «Центр України».
У 1990—1991 роках видавався часопис шполянського осередку Народного руху України «Поклик долі».
Часи незалежності [ред.]
У травні 2011 р. на околиці міста встановили 14-метровий монумент, яким стверджено, що Шпола є географічним центром України.[11]
Населення [ред.]
Населення (у тисячах мешканців):
1900 — 10,13
1920 — 12,25
1926 — 15,1
1933 — 16,0
1974 — 11
1990 — 22,5
2005 — 18,99
2007 — 18,37
Влада [ред.]
Міський голова м. Шпола — Заскалета Віктор Михайлович.
Релігія [ред.]
Місто Шпола належить до Центрально-Північного релігійно-географічного району, який є православно-протестантським релігійно-географічним районом із середньою релігійністю.
Економіка [ред.]
Харчова промисловість: молочарня, хлібзавод, завод продтоварів.
Швейна та меблева фабрики. Машинобудівний завод.
Завод «Оріон» випускає скло.
Транспорт [ред.]
У місті Шпола розташована однойменна залізнична станція. Через місто проходить національний автошлях Золотоноша — Умань Н16 та автошлях Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.
Пам'ятники [ред.]
В Шполі встановлені такі пам'ятники:
- Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронзова скульптура заввишки 3,55 м на гранітному постаменті. Відкритий в березні 1979 року.
- Пам'ятний знак жертвам Чорнобильської трагедії. Встановлений в Парку слави.
- Обеліск воїнам, загиблим у Другій світовій війні. Виготовлений з граніту. Встановлений в Парку слави.
- Пам'ятник Леніну.
Демонтовані пам'ятники [ред.]
19 червня 2012 року за рішенням Шполянської міськради було демонтовано пам'ятник В. Леніну, який до цього стояв біля Шполянського цукрового заводу.[12][13]
Міжнародна співпраця [ред.]
1996 року, шляхом укладення угоди про встановлення побратимських зв'язків, було започатковано співробітництво з містом Оскалуса (Oskaloosa), штат Айова (США), яке полягає в обміні делегаціями та співробітництві у культурно-гуманітарній сфері й галузі освіти.[2]
Персоналії [ред.]
У місті народилися:
- Балковський Борис Євгенович — український флорист, бріолог.
- Рощицький Сергій Євстахійович — полковник Армії УНР;
- Добровольський Сергій Іванович — підполковник Армії УНР;[14]
- Іван Кулик — поет, прозаїк, перекладач;
- Брати Коломійченко Михайло та Коломійченко Олексій — Лікарі та вчені. В Умані діє музей братів Коломійченків;
- Фінаровський Григорій Абрамович — український композитор;
- Шорубалко Іван Іванович — вояк Армії УНР, голова кредитового товариства, комендант Шполи (1918). Засновник ініціативного гуртка зі встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку в Шполі;[15]
Пов'язані з містом:
- Кожум'яка Степан Демидович — український інженер-мостобудівник, автошляховик, публіцист, літературознавець, мовознавець, громадський діяч, дисидент.
Фотогалерея [ред.]
-
Будинок культури
-
Споруда в центрі міста
-
Парк Слави
-
Станція юних техніків
-
Центральн. автовокзал
-
Супермаркет «Новий Світ»
-
Шполянська районна бібліотека
-
Ресторан «Україна»
.jpg)
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ а б «Посольство України в Сполучених Штатах Америки».
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 729.
- ↑ О. О. Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні, ч.1, стор.285.
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии, стор. 721–722.
- ↑ Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году. стор.123.
- ↑ Коваль Роман. Коли кулі співали: біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу: воєнно-історичні нариси / Р. Коваль. — К.; Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2006.
- ↑ Березенко Микола. Відродження Української православної церкви на Шполянщині. 1920-і рр. // Церква і життя. — 1961. — Ч. 2.
- ↑ Черкаська округа. Матеріали по опису округ УРСР, стор.3.
- ↑ Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації
- ↑ Пуп Батьківщини — у Шполі // Україна молода, 11.05.2011
- ↑ Замість пам'ятника В.Леніну у Шполі на Черкащині хочуть встановити фонтан. УНН. 24.06.2012.
- ↑ У Шполі демонтували пам'ятник Леніну і планують знести його "клон" ще й у центрі. НародUA. 23.06.2012.
- ↑ Тинченко Ярослав Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.
- ↑ Коваль Роман. Коли кулі співали: біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу: воєнно-історичні нариси / Р. Коваль. — К.; Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2006.
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина.
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К., 1985. — С. 436.
- Географічна енциклопедія України. — Т. 3. — К., 1993. — С. 451.
- Большая Энциклопедия у 20-и томах / Под. ред. С. Н. Южакова. — С.-Петербург: Просвещение, 1904. — Т. 20. — С. 369.
- Енциклопедія українознавства. У 10-и томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954–1989.. Словникова частина.
- УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 1405.
- Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР..Черкаська область. — С. 729–738.
Посилання [ред.]
|
||||||||
|
|||||||||||
