Шпіцбергенський трактат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шпіцбергенський трактат 1920 — підписаний 9 лютого 1920 року в Парижі й визначив міжнародно-правовий статус архіпелагу Шпіцберген.

Відповідно до Шпіцбергенського трактату над Шпіцбергеном, який вважався раніше нічийною землею, встановлювався суверенітет Норвегії, а державам-учасникам договору надавалося рівне право на експлуатацію природних ресурсів Шпіцбергена і його територіальних вод. Норвегія зобов'язалася у статті 9-й договору не споруджувати і не допускати створення морських баз або укріплень на території архіпелагу і не використовувати її для військових цілей. У 1925 Норвегія офіційно оголосила Шпіцберген частиною норвезького королівства. СРСР приєднався до Шпіцбергенського трактату в 1935 р.

Дотепер учасниками договору є понад 50 держав: Україна й інші держави, що складалися в СРСР, США, Великобританія, Німеччина, Франція, Японія, Нідерланди, Болгарія, країни колишньої Югославії, Угорщина, Данія, Норвегія, Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Італія, Швеція та інші. Норвезський стортінг в резолюції від 15 лютого 1947 визнав, що СРСР є державою, що має поряд з Норвегією особливі економічні інтереси на Шпіцбергені. З 1991р. ці права перейшли до Росії.

Публікація[ред.ред. код]

«Збірник діючих договорів, угод і конвенцій, укладених з іноземними державами», В.9, Москва 1938.