Шраута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Статті на тему
Індуїзм

Aum

Історія ·  Пантеон

Вайшнавізм ·  Шайвізм
Шактизм ·  Смартизм

Дхарма ·  Артха ·  Кама
Мокша ·  Карма ·  Самсара
 ·  Яджня ·  Мантра
Йога ·  Тантра · Бгакті ·  Бгакті-йога · Майя
Пуджа ·  Мандір ·  Санскрит ·  Тримурті

Веди ·  Упанішади
Рамаяна ·  Махабхарата
Бгаґавад-Ґіта ·  Пурани
 ·  Веданґа
інші

Близькі теми

Космологія
Філософія
Міфологія
Індуїзм за країнами
Ґуру і святі
Календар ·  Свята Термінологія
Аюрведа ·  Джйотиша

Портал «Індуїзм» Hindu swastika

Шраута (санскр. श्रौत, Śrauta?) - консервативна ритуалістична традиція ведичної релігії в індуїзмі, заснована на священних писаннях шруті. Практикується до сьогодні в деяких місцях в Індії і є малочисельною течією в сучасному індуїзмі, в західній літературі іноді називають "брахманізм" Термін «шраута» являє собою вріддхі від «шруті», також як смарта - від смріті.

Класифікація[ред.ред. код]

Сучасними традиціями шраута є:

Практики[ред.ред. код]

Традиція шраута заснована на Веда х і надає велике значення ритуальним практикам, які в основному складаються з ягій. Ягій діляться на дві категорії:

  1. Нітья-карма
  2. Камья-карма

Нітья-карма - це ті ягій, які повинні проводитися щодня або в особливих випадках. Камья-карма це такий вид ягій, які відбуваються з певною метою - викликання дощу, примноження поголів'я великої рогатої худоби, набуття високого становища в суспільстві або народження сина (яджна путракамешті).

Ягій[ред.ред. код]

Докладніше: ягья

У Веда х описуються 400 різних видів ягій.[1]

Однією з підкатегорій цих ягій виступають Панча-махаяджни (П'ять великих ягій, дивіться «Тайттірія-араньяках» 2.10), а саме:

  • Діва-яджна - полягає у пропозиції ахутідів
  • Пітрі-яджна (Pitṛyajña?) - полягає у пропозиції підношень душам померлих предків
  • Бхут-яджна (Bhūtayajña?) - полягає у пропозиції балі або їжі певним духам
  • Мануш-яджна (Manuṣyayajña?) - полягає у тому, щоб нагодувати гостей
  • Брахма-яджна (Brahmayajña?) - полягає у щоденному повторенні Вед

Пантеон[ред.ред. код]

Докладніше: Дева, Ведизм та Брахманізм

Пантеон традиції шраута складається з різних богів і богинь, яких називають дівами. Вони представляють різні сили природи і обожнені соціальні поняття. Наприклад одним з аспектів діви вогню Агні є полум'я. У більш недавньому, своєрідному тлумаченні, полум'я уособлює психологічну силу, силу волі пов'язану з Агні, який виступає як бог волі.[2]

Так як шраута зосереджена на вчиненні ведичних ритуалів, її пантеон в основному складається з богів Ріг-веди і відрізняється від звичайного пуранічного індуїзму. Найважливішими богами є Агні, Індра, Сома, Вішвадеви, Ашвіни, Ушас, Сур'я, Савітр, Парджанйа, Рудра і Сарасваті.[3]

Усна традиція[ред.ред. код]

Слово шраута походить від слова шруті, яке означає «почуте». Знання у традиції шраута передавалося усно від вчителя (гуру) до учня (шішья). Ведичні вчені почали використовувати манускрипти для передачі знання Вед тільки в Середні століття, а друковану літературу після приходу західній філології до Британської Індії. Письмова передача знання була завжди другорядною - головна роль приділялася заучування текстів напам'ять.

Способи повторення та співу Вед[ред.ред. код]

Докладніше: Патх

В усній традиції Вед існують кілька способів повторення та співу, навчання яким починається з самхита-Патхі. У цьому випадку, Патх виступає як один із способів повторення. До інших методів відносяться: «пада», «Крама», «джати», «мала», «шікха», «Рекха», «дхванджа», «Данда», «ратха», «Гхані» та ін .

Деяких декламаторів Вед називають «гханапатхіни» - вони навчилися мистецтву повторення тексту до високого рівня, званого «Гхані». «Патхін» означає «той, хто освоїв Патх». Гханапатхіни використовують різні методи повторення мантр. Різні методи також використовуються в інших способах повторення, таких як Крама, джати, шікха, мала і ін Основною метою в цих методах є суворе дотримання правил вимови - вимова кожного складу мантри має бути бездоганно.[4]

Сучасне становище традиції шраута[ред.ред. код]

На сьогоднішній день, традиція шраута найбільше розвинена в Південній Індії. Групи, що належать до неї, присутні в штатах Таміл-Наду, Керала, Карнатака і Андхра-Прадеш, а також місцями в Махараштра, Уттар-Прадеш і в деяких інших штатах. Найвідомішою з цих груп є брахмани намбудірі з Керали, чиї традиції були вивчені і документовані Фріцем Шталем. У сучасному індуїзмі, традиція смарти набагато більш широко поширена, ніж шраута. Дотримання однієї традиції не виключає можливість практикувати іншу - багато смарти продовжують проводити ведичні ритуали і ягій.

На дому прийнято проводити аупасану.[5] Особливе значення у традиції шраута надається агніхотрі (того, хто проводить обряд агніхотри називають агніхотрі), жертвоприносинам на молодик і повний місяць, а також деяким складнішим ритуалам.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Grhasthashrama
  2. Essentials of Krishna and Shukla Yajurveda-RL Kashyap; SAKSI, Bangalore, Karnataka ISBN 8179940322
  3. cf. Rudram Chamakam 6
  4. kamakoti.org/hindudharma/part5/chap10.htm Methods of Chanting
  5. Aupasana

Література[ред.ред. код]

  • Сурендра Мохан.Ведические таинства.Мистериальные посвящения, медитации, литургические молитвы, мантры, повседневные обряды.Veda Bhavan 1999 Бангалор - Нью-Йорк - Лондон - Минск[1]
  • Essentials of Krishna and Shukla Yajurveda- RL Kashyap; SAKSI, Bangalore, Karnataka

Посилання[ред.ред. код]