Шрифт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклади шрифтів

Шрифт (нім Schrift, від schreiben — писати), суто український термін — черенки[1][2].

Шрифт — це:

  • Повний комплект друкарських літер певного типу й рисунку, необхідний для набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці.
  • Комп'ютерний файл, що містить в собі всі параметри, необхідні для відтворення на екрані чи цифрових друкарських машинах текстів.
  • Графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер, накреслення букв та знаків, що складають єдину композиційну та стилістичну систему.

Шрифти створюються художниками та граверами згідно з:

  • вибраним задумом;
  • вимогами єдності стилю та графічної композиції;
  • конкретними змістовними та художньо-декоративними задачами.

Шрифти характеризуються:

  • гарнітурою: об'єднанням різних за кеглем та нарисом, але однаковим за характером накреслення шрифтів;
  • нахилом: прямий (regular), похилий (oblique), курсив (italic);
  • насиченістю: контурний, світлий (light), ужирений, напівжирний (semibold), жирний (bold), наджирний (black);
  • шириною: надвузький, вузький (condensed), нормальний (normal), широкий (extended), надширокий;
  • ілюміновкою: оконтурений, відтінений, штриховий, орнаментований, негативний, кольоровий;
  • розміром (кеглем) в пунктах (1 пункт = 1/72 дюйма).

Шрифти деяких розмірів мають свої історичні назви: перл — 5 пунктів Дідо, нонпарель (6), міньйон (7), петіт (8), борґес (9), корпус (10), цицеро (12), мітель (14), терція (16), парангон (18), текст (20). Назви виникли задовго до появи сучасних стандартів, тому збіг їхнього розміру зі значенням в пунктах приблизний.

Одним з найдавніших шрифтів є шрифт Баскервіль, розроблений Джоном Баскервілем в середині XVIII століття.

Класифікація друкарських шрифтів (відповідно до ГОСТ 3489.1-71)[ред.ред. код]

  • Група рублених шрифтів. До цієї групи належать шрифти, що не мають засічок.
  • Група шрифтів з ледь помітними засічками — це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів.
  • Група медієвальних шрифтів — гарнітури з помірною контрастністю штрихів, з засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями круглих літер.
  • Група звичайних шрифтів — гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями.
  • Група брускових шрифтів — гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.
  • Група нових малоконтрастних шрифтів — гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно з закругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.
  • Група додаткових шрифтів, до цієї групи належать такі шрифти, побудова та характер малюнків яких дуже відрізняється від шрифтів шести основних груп.

Класифікація шрифтів відповідно до DIN (Deutsche Industrie Norm — німецького індустріального стандарту)[ред.ред. код]

Види шрифтів за призначенням[ред.ред. код]

  • Службові шрифти — текстові шрифти мають завжди менший кегль порівняно з основним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, виносок, вихідних відомостей.
  • Основні шрифти — мають просте виконання, яке не відволікає від змісту, і призначені для максимально комфортного читання довгих текстів. Текстовими шрифтами можуть бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи — декоративні, їх розміри коливаються від 8 п. (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).
  • Додаткові шрифти — текстові шрифти мають відрізнятися від основного, але не впадати в око. їх призначення — повідомити другорядну інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі шрифти для коментарів, приміток, паралельних повідомлень, матеріалів не основної тематики. Читач повинен з першого погляду зрозуміти, що він читає додатковий текст і не переплутати його з основним. Отже, додаткові тексти повинні бути світлими, розміром не більше за основний шрифт, і контрастно виділятися від основного тексту.
  • Видільні шрифти — текстові шрифти застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними — тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Як правило, способи виділення у виданні чітко обмежені. Акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття — складний малюнок, щільність.
  • Технічні шрифти — текстові шрифти призначені для спілкування людей за допомогою різних пристроїв: екрана комп'ютера, радіотелефон), калькулятора, панелі принтера і т. ін. Наприклад, при проектуванні шрифту OCR перед А. Фрутігером постало завдання створити моноширинний шрифт таких пропорцій і пластики, щоб літери якнайсильніше відрізнялися одна від одної і щоб промінь, що їх читає, мав якнайменше шансів помилитися. Цією вимогою можна пояснити появу особливої пластики в літерах I J L і j r F M W m W. Технічні шрифти застосовуються в електронних виданнях або як ілюстрація повідомлень різних пристроїв у науковій, технічній чи навчальній літературі.[3]

Панграма[ред.ред. код]

Щоб переглянути відображення гарнітури шрифтів, а також його легкість для читання, зазвичай використовують фразу панграму. Панграма це фраза, вислів або текст в якому присутні всі, або майже всі літери абетки.

Приклади панграм українською[ред.ред. код]

  • Чуєш їх, доцю, га? Кумедна ж ти, прощайся без ґольфів! (бракує апострофа)
  • Гей, хлопці, не вспію — на ґанку ваша файна їжа знищується бурундучком. (Andriy Rysin at linux.org.ua)
  • Жебракують філософи при ґанку церкви в Гадячі, ще й шатро їхнє п'яне знаємо. (Yaroslav Kokhan at linux.org.ua)

В панелі управління ОС Windows українською мовою використовується фраза «Добрі вісті не лежать на місці».

В інших локалізаціях використовуються панграми:

  • Съешь ещё этих мягких французских булок, да выпей чаю (російською, бракує літери "ж")
  • The quick brown fox jumps over the lazy dog. (англійською)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)
  2. Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко)
  3. В. Шевченко. Шрифтове оформлення видань

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]