Карліс Штейнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карліс Штейнс
латис. Kārlis Šteins
Народився 13 жовтня 1911(1911-10-13)

Російська імперіяЛатвія ЛатвіяСРСР СРСР
Помер 4 квітня 1983(1983-04-04) (71 рік)
Рига, Латвійська РСР, СРСР[1]
Країна  Російська імперія
 Латвія
 СРСР
Діяльність астроном, викладач університету
Alma mater Латвійський університет
Галузь астрономія
Заклад Латвійський університет
Посада член Астрономічної ради Академії наук СРСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук

Карліс Штейнс (Карл Августович Штейнс; лат. Kārlis Šteins; нар. 13 жовтня 1911(19111013), Казань — пом. 4 квітня 1983) — латвійський астроном. Заслужений діяч науки Латвійської РСР, член Астрономічної ради Академії наук СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Казані. У 1934 закінчив Латвійський університет і був залишений на кафедрі теоретичної астрономії для підготовки до наукової діяльності. У 1935–1936 і 1938 працював у Краківській обсерваторії. У 1937 проходив практику в Копенгагенській обсерваторії. З 1944 працював в Латвійському університеті (в 1949–1951 — завідувач кафедрою астрономії, в 1951–1959 — завідувач Службою часу, з 1959 — директор обсерваторії, з 1966 — професор). У 1958 році став членом Міжнародного астрономічного союзу (IAU). З 1967 року — член Астрономічної ради Академії наук СРСР. У 1963 у Головній астрономічній обсерваторії СРСР (Пулково) захистив докторську дисертацію «Еволюція орбіт комет».

Наукова спадщина[ред. | ред. код]

Опублікував близько 120 наукових робіт. Наукові роботи присвячені кометній космогонії, проблемі обертання Землі, астрономічному обладнанню. Був прихильником гіпотези захоплення комет. Першим встановив, що дезінтеграція і дифузія комет залежать від перигельної відстані і нахилу площини орбіти. Відкрив ряд нових статистичних закономірностей, відомих зараз як закони дифузії комет. З ініціативи Штейнса в службі часу обсерваторії Латвійського університету (однієї з перших) був впроваджений фотоелектричний метод реєстрації зіркових проходжень.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Штейнс Карл Августович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]