Штрафні військові підрозділи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Штрафні військові підрозділи - військові підрозділи, в які у воєнний час в якості покарання направлялися військовослужбовці, які вчинили злочини (крім тяжких злочинів, за які покладалася смертна кара).

Під час Другої світової війни штрафні військові підрозділи існували у вигляді штрафних батальйонів і штрафних рот. В авіаційних з'єднаннях нетривалий час існували штрафні ескадрильї.

Крім Червоної Армії, штрафні підрозділи були в збройних силах інших держав.

Штрафник- розмовна назва бійця штрафного військового підрозділу.

Штрафні військові підрозділи в СРСР[ред.ред. код]

У штурмі Кронштадта, під час придушення Кронштадтського повстання 1921 року, взяли участь два полки штрафників. Вогнем оборони були майже повністю знищені.

Під час Другої світової війни штрафні підрозділи в Червоної Армії існували з 25 липня 1942 р. по 6 червня 1945 р. Вони спрямовувалися на найважчі ділянки фронтів, щоб дати можливість штрафникам «кров'ю спокутувати свою провину перед Батьківщиною»; при цьому були неминучі великі втрати в особовому складі.

Найпершою штрафною ротою під час Німецько-радянської війни була сформована Армійська Окрема Штрафна рота 42-ї Армії Ленінградського фронту - 25 липня 1942 р., за 3 дні до знаменитого Наказу № 227. У складі 42-ї Армії вона воювала до 10 жовтня 1942 р. і була розформована. Найостаннішою штрафною ротою була 32-я Армійська Окрема Штрафна рота першої Ударної Армії, розформована 6 червня 1945 р.

За всі роки Великої Вітчизняної війни через штрафні підрозділи пройшло, за деякими даними, 427 910 чоловік. Якщо врахувати, що за всю війну через армію пройшло 34476700 чоловік, [1] то частка бійців і офіцерів РСЧА, що пройшли через штрафні підрозділи за весь період Великої Вітчизняної війни, становить приблизно 1,24%.

Наприклад, в 1944 р. загальні втрати Червоної Армії (убиті, поранені, полонені, хворі) - 6503204 осіб, з них штрафників - 170 298. Усього в 1944 році в Червоній Армії було 11 штрафних батальйонів по 226 чоловік у кожному і 243 штрафні роти по 102 особи в кожній. Середньомісячна чисельність Армійських Окремих Штрафних рот в 1944 році на всіх фронтах коливалася від 204 до 295. Найвища точка щоденної чисельності Армійських Окремих Штрафних рот (335 рот) була досягнута 20 липня 1943.

Штрафний батальйон[ред.ред. код]

Штрафний батальйон (штрафбат) - штрафний підрозділ у ранзі батальйона.

У Червоній Армії туди прямували військовослужбовці офіцерського складу всіх родів військ, засуджені за військові або загальнокримінальні злочини. Дані підрозділи формувалися по наказом народного комісара оборони СРСР № 227 від 28 липня 1942. Положення про штрафні батальйони Дієвої армії затверджено Наказом наркома оборони СРСР № 298 28 вересня 1942 [2]. У межах фронтів штрафбати формувалися в кількості від 1 до 3 (дивлячись по обстановці). У них налічувалося по 800 чоловік. Командували штрафбатами кадрові офіцери.

Штрафна рота[ред.ред. код]

Штрафна рота (штрафроти) - штрафне підрозділ у ранзі роти.

У Червоній Армії туди прямували військовослужбовці рядового і сержантського складу всіх родів військ, засуджені за військові або загальнокримінальної злочину. Дані підрозділи формувалися за наказом народного комісара оборони СРСР № 227 від 28 липня 1942 року в межах армій в кількості від 5 до 10 (залежно від обстановки). У них налічувалося по 150-200 чоловік. Командували штрафними ротами кадрові офіцери.

Штрафна авіаескадрилья[ред.ред. код]

Штрафні авіаескадрильї були створені на кожному фронті (по 3 ескадрильї) для льотчиків, які проявили саботаж, боягузтво і шкурництво. Проіснували з літа 1942 р. до кінця 1942 року. Термін перебування близько 1,5 місяця. Гриф «Секретно» з документів по штрафним ескадрильям та справах штрафників був знятий в 2004 р. [3]

Штат штрафних військових підрозділів[ред.ред. код]

Особовий склад штрафбатів і штрафроти ділився на змінний і постійний склад. Змінний склад представляв собою безпосередньо штрафників, які перебували в підрозділі тимчасово до відбуття строку покарання (до 3-х місяців), переведення у звичайну частину за виявлену особисту мужність, або через поранення. Постійним складом були командири підрозділів від взводу і вище, призначалися з числа кадрових офіцерів, політпрацівники, штабні працівники (зв'язківці, писарі та ін) і медичний персонал.

Особам із числа постійного складу служба в штрафному підрозділі компенсувалася низкою пільг - при нарахуванні пенсії один місяць служби зараховувався за шість місяців стажу, офіцери отримували підвищену грошове забезпечення (командир взводу отримував на 100 рублів більше, ніж його колега у звичайній частині) і посилене постачання з продовольчого атестату, рядовий і молодший начальницький склад отримував підвищену продовольче забезпечення.

Штат штрафного батальйону налічував 800 осіб, штрафної роти - 200. (Джерело?)

Підстави для направлення в штрафні військові підрозділи[ред.ред. код]

Підставою для направлення військовослужбовця в штрафний військовий підрозділ служив наказ командування у зв'язку з порушенням військової дисципліни або вирок суду за вчинення військового або загальнокримінальної злочину (за винятком злочину, за яким як міра покарання була передбачена смертна кара). [4] [5]

В якості альтернативної міри покарання допускалося спрямування у штрафні роти цивільних осіб, засуджених судом і за вироком суду за вчинення нетяжких та середньої тяжкості загальнокримінальних злочинів. Особи, засуджені за тяжкі та державні злочини, відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Існує думка про те, що в штрафні батальйони направлялися особи, які відбувають покарання за тяжкі кримінальні злочини, а також за державні злочини (т. зв. «Політичні»). Дане твердження має під собою певні підстави, оскільки були випадки направлення до штрафні підрозділи «політичних» ув'язнених (зокрема, в 1942 році в 45-ю штрафну роту був направлений засуджений в 1941 році на 5 років таборів по 58-й статті Володимир Карпов, що став згодом Героєм Радянського Союзу і відомим письменником) [6], [7]. У той же час, відповідно до діючих на той момент нормативно-правовими актів, що регулювали порядок направлення до штрафні частини, комплектування зазначених частин даною категорією осіб було не передбачено.

Як виняток, за особистим клопотанням Наркома внутрішніх справ Л. Берія, особи, з числа засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових таборах, колоніях-поселеннях, незалежно від складу злочину (за винятком осіб, засуджених за тяжкі злочини загальнокримінальної та особливо тяжкі державні), могли бути амністовані або умовно-достроково звільнені за зразкову поведінку і перевиконання плану, після чого призивалися в діючу армію в регулярні частини на загальних підставах. Аналогічним чином не могли бути спрямовані в штрафні батальйони відбувають покарання « злодії в законі».

Підстави звільнення з штрафних військових підрозділів[ред.ред. код]

Підставами для звільнення осіб, які відбувають покарання у штрафних військових підрозділах, були:

  • Відбуття терміну покарання (не більше 3-х місяців).
  • Отримане військовослужбовцями, які відбувають покарання, середньої тяжкості або тяжкого поранення, який вимагав госпіталізації.
  • Достроково рішенням військової ради армії за клопотанням командира штрафного військового підрозділу у вигляді заохочення щодо військовослужбовців, які виявили виняткову мужність і хоробрість.

Українці у штрафних підрозділах СРСР[ред.ред. код]

Олександр Довженко 16 грудня 1943 року занотував у своєму щоденнику:

«Усіх мучить думка про нелюдські, небачені страждання народу. Розповідають, що в Україні починають уже готуватися до мобілізації шістнадцятилітніх, що в бої гонять погано навчених, що на них дивляться як на штрафників і нікому їх не жалко, нікому...»

Інколи до штрафних підрозділів забирали чоловіче населення цілих сіл тільки за те, що вони жили якийсь час під окупантами:

«Коли восени 1943-го знову явилися совєти, то незабаром із нашого села Булаївки загребли до війська практично всіх чоловіків призовного віку, – переповідає у спогадах для сайта «Українська правда» слова старшої сестри своєї бабусі Валерій Семиволос. – Гребли всіх: і кволих, і хворих, і немічних. Із усього того призову з війни повернувся лише один чолов’яга, котрий і розповів, як полягли булаївці. Усіх їх як таких, що побували в окупації під німцями, дорівнявши до ворогів народу, відправили до штрафбату. Штрафбат той весь до цурки був почавлений у першому ж бою траками німецьких танків, що намагалися про­битися з Корсунь-Шевченківського котла. Озброїли штрафбатівців лише перед самим боєм, видавши одну гвинтівку на десятьох і дозволивши хильнути по чарчині, під дулами кулеметів загороджувальних загонів, сформованих переважно узбеками та іншими середньоазіатами, погнали на вірну загибель».[8]

«Із завершенням бойових дій на території України всі, хто побував на окупованій території або в полоні, мали пройти фільтрацію, тобто перевірку контррозвідувальними органами («Смерш»), – писав в еміграції історик Федір Пігідо-Правобережний. – Одним із найперших запитань було таке: «Чому не покінчив життя са­могубством, а здався в полон?» Цілодобові допити, провокаційні запитання, свідчення товаришів по нещастю, написання звітів, складання розгорнутих характеристик тощо – усе було складовими перевірок. Тих, хто їх не пройшов, відправляли в концтабори, в спеціальні батальйони у північні райони на «будови ко­мунізму», а також до карних (штрафних) батальйонів».[9]

Штрафні військові підрозділи у Вермахті[ред.ред. код]

Ще в 1936 р. були створені дисциплінарні частини - так звані «Спеціальні підрозділи» (Sonderabteilungen). Туди надсилалися солдати, які відбули термін позбавлення волі, а також ті, кому військовий обов'язок з тих чи інших причин міняли на «місце служби, що заміняє військову».

Після початку Другої світової війни, в 1940 р., були створені «Польові особливі підрозділи», які повинні були розміщуватися в «зонах безпосередньої небезпеки». Крім сухопутних військ, аналогічні структури були сформовані в авіації і на флоті [10]. В штрафні підрозділи вермахту переводили на необмежений термін.

У грудні 1940 року були утворені «виправні частини 500» (Bewaerungstruppe 500) - так звані «п'ятисоті батальйони» (500-й, 540-й, 550-й, 560-й, 561-й [11]). Після нападу Німеччини на СРСР ці частини активно застосовувалися на Східному фронті. Усього за час війни через них пройшло близько 30 тисяч чоловік.

Ще одним різновидом німецьких штрафних частин стали створені 1 жовтня 1942 р. так звані «формування солдатів другого класу» - 999-і батальйони, призначені для « політичних».

Нарешті, існували польові штрафні підрозділи (Feldstrafgefangenabteilungen), які комплектувалися безпосередньо в зоні бойових дій з числа військовослужбовців, які вчинили злочини і проступки.

У творах мистецтва[ред.ред. код]

також штрафники фігурують у фантастичному фільмі « Залюднений острів»

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дайнес В. О. Штрафбаты и заградотряды Красной Армии (Серия: Великая Отечественная: Цена Победы) М.: Эксмо, 2008. — 448 с. ISBN 978-5-699-25316-6
  • Пыльцын А. В. Штрафной удар, или Как офицерский штрафбат дошел до Берлина. СПб.: Знание, ИВЭСЭП, 2003. — 295 с.
  • Пыльцын А. В. Правда о штрафбатах: Как офицерский штрафбат дошел до Берлина. Изд. 3-е. (Серия: Великая Отечественная. Неизвестная война) М.: Эксмо, 2008. — 512 с. ISBN 978-5-699-21470-9
  • Пыхалов И., Пыльцын А., Васильченко А. Штрафбаты по обе стороны фронта (Серия: Военно-исторический сборник) М.: Эксмо, 2007.
  • Рубцов Ю. В. Штрафники Великой Отечественной. В жизни и на экране. (Серия: Военные тайны ХХ века) М.: Вече, 2007. — 432 с. ISBN 978-5-9533-2219-5
  • Сукнев М. Записки командира штрафбата. Воспоминания комбата. 1941—1945 (Серия: На линии фронта. Правда о войне) М.: Центрполиграф, 2006. — 264 с. ISBN 978-5-9524-2746-4

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. # _Toc536603354 Росія та СРСР у війни XX століття. Глава V. Велика Вітчизняна війна
  2. Сталін Й.В. Сочіненія. - Т. 18, стор 615-620
  3. Наказ народного комісара оборони союзу РСР № 0685
  4. Положення про штрафні батальйони та штрафних ротах
  5. ? option = com_content & task = view & id = 853 & Itemid = 30 Наказ № 004/0073/006/23 від 26 січня 1944 року «Примітки 2 до статті 28 КК РРФСР (і відповідні статті КК інших союзних республік»
  6. 2006/05/06_05/5_01.html «Маршальський жезл» Володимира Карпова
  7. ? Hero_id = 1019 Герой Радянського Союзу Карпов Володимир Васильович
  8. Смертники в погонах
  9. Смертники в погонах
  10. Пересвет А.По ту сторону прицілу, по цей бік душі //Хенсі В., Пересвет А.По інший бік війни. М., 2005. С.273-274
  11. 561 батальйон дуже жорстоко бився в Росії, під Ленінградом на Синявинских висотах, що далися радянським військам вкрай дорогою ціною
  12. В основу документального фільму покладено особисті справи тих, хто з різних причин під час Великої Вітчизняної війни потрапив у полон або був направлений до штрафні підрозділи. Використовувана хроніка залишена цілою без редактури і перемонтажу. Звучать тексти військових наказів, слідчих протоколів, солдатських листів. [1]