Шуджа-Шах Дуррані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шуджа-Шах Дуррані
Шуджа-Шах Дуррані
Прапор
5-й Шах Дурранійської держави
1803 — 1809
Коронація: 13 липня 1803
Попередник: Махмуд-Шах Дуррані
Спадкоємець: Махмуд-Шах Дуррані
Прапор
3-й Емір Афганістану
1839 — 1842
Попередник: Дост Мухаммед
Спадкоємець: Акбар-хан
 
Віросповідання: Іслам
Народження: 4 листопада 1785 року
Смерть: 5 квітня 1842 року
Династія: Дуррані
Батько: Тимур-Шах Дуррані

Шуджа-Шах Дуррані (4 листопада 1785 — 5 квітня 1842) — правитель Дурранійської імперії з 1803 до 1809 року. Також правив з 1839 до своєї смерті у 1842 році.[1]

Родина[ред.ред. код]

Шуджа-Шах був сином Тимура-Шаха Дуррані другого правителя Дурранійської імперії. Він усунув від влади свого брата Махмуда-Шаха.

Дружини[ред.ред. код]

  1. Дочка Фат-хана Токі
  2. Вафа Бегум
  3. Дочка Саїда Аміра Гейдар-хана, еміра Бухари
  4. Дочка Хан Багадур-хана Малікдіна Хула
  5. Дочка Сардара-хаджі Раматулли-хана Сардозая, візиря
  6. Сарвар Бегум
  7. Бібі Маштан, індійка

Кар'єра[ред.ред. код]

Шуджа-Шах був губернатором Герата і Пешавара з 1798 до 1801 року. Він проголосив себе королем Афганістану в жовтні 1801 року (після усунення від влади його брата Земан-шаха), проте на трон він зійшов лише 13 липня 1830 року.

У 1809 році Шуджа-Шах уклав союз із Великою Британією у якості засобу захисту від вторгнення наполеонівських сил та Росії.

Орден Дурранійської імперії, започаткований Шуджа-Шахом у 1839 році. Ним було нагороджено багатьох офіцерів Бенгальської армії

3 травня 1809 року Шуджа-Шаха усунув від влади його ж попередник Махмуд-Шах, і він був змушений вирушити у вигнання до Індії, де його захопив у полон Яханда-хан Бамізай та ув'язнив у Аттоку (1811–1812), а потім у Кашмірі (1812–1813). Коли візир Махмуда-Шаха Фатех-хан вторгся до Кашміру, він вирішив піти разом з армією сикхів. З 1813 до 1814 він перебував у Лахорі. В обмін за свою свободу він передав магараджі Раньїту Сінгху діамант Кохінур. Після цього він залишався спочатку у Пенджабі, а потім у Лудхіяні разом із Земан-шахом.

У 1833 році він уклав угоду з Раньїтом Сінгхом: йому було дозволено пройти зі своїм військом через Пенджаб, натомість він поступався сикхам Пешаваром, якщо ті зуміють його захопити. Таким чином, наступного року Шуджа-Шах вирушив на Кандагар, а сикхи напали на Пешавар. У липні, не діставшись стін Кандагара, Шуджа-Шах натрапив на війська Дост Мухаммеда і зазнав поразки.

У 1838 році він отримав підтримку британських сил, а також армії сикхів магараджі у справі усунення уряду Дост Мохаммеда-хана. Це стало причиною першої англо-афганської війни (1838–1842). Шуджа повернув собі трон 7 серпня 1839 року,[2] майже за 30 років після його скидання з престолу, але він не зміг утримати владу надовго. Його було вбито Шуджею ад-Даулою 5 квітня 1842 року.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія Британіка — Shah Shoja
  2. Moon, P. (1989). The British Conquest and Dominion of India, London: Duckworth, ISBN 0 7156 2169 6, p.515
  3. Moon, P. (1989). The British Conquest and Dominion of India, London: Duckworth, ISBN 0 7156 2169 6, p.552

Посилання[ред.ред. код]