Шумук Данило Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Данило Лаврентійович Шумук
Шумук.JPG
Народився 30 грудня 1914(1914-12-30)
с. Боремщина, Любомльський район, Волинська область
Помер 21 травня 2004(2004-05-21) (89 років)
м. Красноармійськ, Донецька область
Національність українець
Діяльність дисидент, член УГГ
Партія КПЗУ
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня

Данило Лаврентійович Шумук (* 30 грудня 1914(19141230), с. Боремщина, Любомльський район, Волинська область — † 21 травня 2004, Красноармійськ, Донецька область) — дисидент, учасник українського руху опору. Член Об'єднання українських письменників «Слово».


Біографія[ред.ред. код]

Данило Шумук — учасник українського руху опору, член Української Гельсінської групи, член КПЗУ з 1932, в'язень польських концтаборів (1935–1939), засуджений до 8 років ув'язнення за участь у комуністичному підпіллі, 1939 за амністією дотерміново звільнений. В 1941 перебував у німецькому концтаборі для радянських полонених.

З березня 1943 до грудня 1944 перебував в УПА. У 1945 засуджений за участь в УПА до смертної кари, заміненої 20-річним ув'язненням.

Покарання відбував у Норильських, Тайшетських та ін. концтаборах, а також у Владімірській тюрмі. 1956, після перегляду його справи, дотерміново звільнений. 1957 вдруге заарештований, а рік пізніше засуджений на 10 pp. ув'язнення за обвинуваченням в «антирадянській пропаганді й агітації». Друге ув'язнення відбував у мордовських концтаборах. Після звільнення жив у Києві. У січні 1972 втретє заарештований і засуджений на 10 pp. таборів особливого режиму і 5 pp. заслання. Того ж р. відмовився від радянського громадянства. В ув'язненні був активним учасником боротьби за статус політв'язня й ін. протестних акцій. 1979 став чл.-засновником Гельсінкської Групи у місцях позбавлення волі й Укр. Гельсінкської Групи. Протягом багатьох pp. домагався права виїхати до родини в Канаді. На захист Шумука влаштовувано акції в різних країнах, світу, а канадський уряд звертався в його справі до уряду СССР. На Заході появилися спогади Шумука «За східнім обрієм» (Париж — Балтімор, 1974), які викликали серед укр. еміграції дискусії щодо його критичної оцінки ідеології українського націоналізму. Спогади Шумука з деякими доповненнями були перевидані під назвою «Пережите і передумане» (Детройт, 1983) та англійською мовою «Life Sentence» (Едмонтон, 1984), пізніше у видавництві імені Олени Теліги у 1998. 21 травня 1987 закінчився термін заслання, і Шумук еміґрував до Канади[1].

У 2002 році повернувся до України та оселився у місті Красноармійську на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 року[2].

Державні нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[3] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

З творчого доробку[ред.ред. код]

  • Шумук Д. За східним обрієм: Спомини. — Париж — Балтимор: «Смолоскип», 1974. — 447 с.
  • Шумук Д. Пережите й передумане: Спогади й роздуми українського дисидента-політв'язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921–1981). — Детройт: «Українські вісті», 1983.
  • Шумук Д. Пережите й передумане: Спогади й роздуми українського дисидента-політв'язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921–1981). — Київ: «Видавництво імені Олени Теліги», 1998. ISBN 966-70ІВ-24.5
  • ШУМУК Д. Від Майорщини до Хоролу. — ж. "Сучасність", I960, ч. 7-8, стор. 222-232.
  • Шумук Д. Крах ілюзій. — Париж 1979
  • Шумук Д. Із ГУЛАГу — у вільний світ. — Торонто: «Новий шлях», 1991. — 259 с.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]