Шундров Юрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Юрій Шундров
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Олександрович Шундров
Дата народження 6 червня 1956(1956-06-06) (58 років)
Місце народження Пенза, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Зріст 170 см
Вага 69 кг
Позиція воротар
Інформація про клуби
Юнацькі клуби
«Дизеліст» (Пенза)
Професіональна кар'єра
Роки Клуб Ігри (голи)
1973-1978
1978-1991
1990-1991
1991-1994
1994-1997
1997-1999
1999-2000
1999-2000
СРСР «Дизеліст» (Пенза)
СРСР «Сокіл» (Київ)
Югославія «Црвена Звезда»
Росія «Хімік»
Україна «Сокіл» (Київ)
Росія «Хімік»
Україна «Крижинка» (Київ)
Румунія «Рапід» (Бухарест)
 ? (-?)
430 (-?)
? (-?)
34 (-?)
78 (-?)
40 (-?)
4 (-?)
13 (-?)


Національна збірна
1985-1985 СРСР СРСР
Україна Україна
2 (-2)
23 (-30)


Юрій Олександрович Шундров (рос. Юрий Александрович Шундров; * 6 червня 1956, Пенза, СРСР) — радянський і український хокеїст, воротар.

Із біографії[ред.ред. код]

Народився 6 червня 1956 у місті Пенза. Вихованець місцевого клубу «Дизеліст». За основну команду дебютував у другій лізі чемпіонату СРСР 1973/74. За підсумками сезону клуб підвищився у класі і наступні чотири сезони Юрій Шундров провів у першій лізі[1]. Одночасно виступав за юніорську та молодіжну збірні СРСР. У складі першої здобув титул чемпіона Європи 1975. Із другою - переможець неофіційного чемпііонату світу 1976.

В 1978 році переходить до київського «Сокола», який після восьмирічної перерви здобув путівки до еліти радянського хокею. Протягом тринадцяти років був основним воротарем та одним із лідерів клубу. Вніс вагомий внесок у здобуття бронзових нагород чемпіонату 1984/85 - найвищого досягнення українського хокею за часів СРСР. Всього за «Сокіл» у вищій лізі провів 430 матчів.

Один з найкращих воротарів радянського хокею 80-х років ігнорувався керівництвом національної збірної. Основна причина - Шундров не мав бажання переходити до одного з московських клубів. За збірну СРСР провів лише два матчі, у вересні 1985 року проти чехословацьких хокеїстів. Був одним із кандидатів на Олімпіаду 1988 у Калгарі, але отримав тяжку травму і залишився вдома.

Один сезон провів за югославську «Црвену Звезду», а в 35 років переходить до підмосковного «Хіміка». За команду з Воскресенська провів один матч у чемпіонаті СНД і два сезони в Міжнаціональній хокейній лізі. В 1994 році повертається до Києва. У складі «Сокола» здобув срібну нагороду чемпіонату СЄХЛ та два титули чемпіона України.

В подальшому виступав за воскресенський «Хімік», київську «Крижинку» та бухарестський «Рапід». Завершив виступи на хокейному майданчику в 44 роки.

У складі збірної України був учасником чотирьох чемпіонатів світу: 1995, 1997, 1998, 1999 (елітний дивізіон). Всього за національну збірну провів 23 матчі (30 пропущених шайб).

Тренерську діяльність розпочав у юніорьській збірній України (2002-2003). Двічі входив до тнерерського штабу національної збірної України (2006-2008 та 2010-2011). Був одним із тренерів російських команд «Металург» (2008-2010) і ЦСКА (2011-2013).

Досягнення гравця[ред.ред. код]

Досягнення тренера[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Всі воротарі «Дизеліста» і «Дизеля» [1]

Джерела[ред.ред. код]