Шутенко Кім Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шутенко Кім Олександрович
Основна інформація
Дата народження 17 жовтня 1932(1932-10-17)
Місце народження Харків, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 13 червня 2010(2010-06-13)
Місце смерті м. Кіровоград
Професії викладач композитор

Кім Олександрович Шутенко (17 жовтня 1932(19321017), Харків — 13 червня 2010) — радянський та український композитор, член Національної Спілки композиторів України, лауреат всеукраїнських конкурсів.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 жовтня 1932 року в Харкові. Навчався у Ростовському музичному училищі. 1956 року закінчив Державний музично-педагогічний інститут ім. Гнєсіних у Москві. У 1954–1959 роках — викладач, заступник директора Якутського музично-художнього училища. З 1959 по 1962 рік працював у Калузькому музичному училищі. Викладав теоретичні предмети та композицію у Кіровоградському музичному училищі (1962).

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Писав музику до спектаклів Кіровоградського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького: «Лиха іскра поле спалить й сама щезне», «Катерина», а також до п'єс сучасних драматургів. Для симфонічного оркестру музичного училища створив «Козацьку увертюру», «Російську увертюру» та ін. Концерт для фортепіано з оркестром (1967) виконувався у Москві. У доробку багато дитячих п'єс для фортепіано, домри, балалайки, гобою, труби, скрипки. Автор багатьох пісень, циклу «27 двоголосних фуг на теми українських народних пісень».

Серед випускників його класу — три покоління музикантів: вчителів музичних шкіл, композиторів, музикознавців. Найвідоміший з них — народний артист Росії Ігор Крутой, заслужений артист Росії Юрій Ткаченко, члени Спілки композиторів України Олег Польовий, кандидати мистецтвознавства Ірина Сікорська, Марина Долгіх, композитори Олег Смирнов, Віталій Делестьянов, Олексій Харченко, автор-виконавець Андрій Фоменко та багато інших[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПАМЯТИ КИМА ШУТЕНКО. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 9 травня 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]