Шу цзін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Шу-цзін»
Оригінал 書經
Жанр історична збірка
Автор Конфуцій
Мова давньокитайська

Шу-цзін («Канон [історичних, документальних] писань», «Книга історії» або «Книга документів», кит. 書經, піньїнь: shū jīng); інша назва — «Шан шу» 尚書 («Поважні писання») — одна з китайських класичних книг, що входить до складу конфуціанських «У-Цзін» («П'ятикнижжя») і «Ши сань цзін» («Тринадцятикнижжя»), які спочатку носили назву просто «Шу» («Писання» або «Книга»).

Зміст[ред.ред. код]

«Шу Цзін» являється найдавнішим історичним збірником записів переказів, сказань, міфів, їх історизованних версій, історичних подій, урядів, звернень, організаційних розпоряджень, повчань сановникам тощо з 2357 по 627 рік до н. е. в Китаї. Тексти «Шу Цзін» представляють різні епохи і, можливо, культури. Редакція його приписується Конфуцію (551–479 роки до н. е.), який привів до ладу документи, що дійшли до нього. Книга ця переповнена міркуваннями на тему про ідеальну систему управління державою і тому дуже цінується китайцями. Достовірних даних є дуже мало, однак, існує вказівка ​​на всесвітній потоп, що стався нібито при імператорі Яо в 2293 році.[1]

Глава «Цзінь тен» 金滕 вважається одним з найдавнішніх зразків китайської художньої прози що вживає фабулу. Глава «Хун фань» іноді розглядається як квінтесенція усієї класичної культури Китаю.

Історія тексту[ред.ред. код]

Цитати Шу, наявні у доімперських текстах, вказують: канон Шу, відомий нині, значно відрізнявся від тієї збірки «документів» що були популярні до 221 року до н. е. (зоснуванная імперії Цінь). Зокрема, тексти, які включено до канону, могли існувати як самостійні одиниці, які невідомий редактор зібрав у хронологічну послідовність. З нез'ясованої причини тексти близького змісту, які зараз відомі як «І Чжоу шу» 逸周書 (en:Yizhoushu), не було включено до цієї збірки. Текст «Бао сюнь» 保訓, відомий науковому суспільству з 2009 року, належить до Шу за жанром, але не включений до канону.[1]

Згідно статистиці Лю Цію zh:刘起釪 (1917-2012), у текстах доімперського періоду що зберіглися у традиції (на відміну від знайдених археологами) міститься 335 цітат Шу, з яких 47 маємо у трактаті «Мо-цзи».[2]

Джерела[ред.ред. код]

  • Шан шу чжэн и (Правильный смысл «Почтенных писаний») // Ши сань цзин чжу шу (Тринадцатиканоние с комментариями и толкованиями). Т. 3-4. Пекин-Шанхай, 1957;
  • Дай Цзюнь-жэнь. Янь Мао Гувэнь Шан шу гунъань (Исследование Янь [Жо-цюем] и Мао [Ци-лином] «Почтенных писаний» в древних знаках). Тайбэй, 1963;
  • Древнекитайская философия. Т. 1. М., 1972, с. 100–113;
  • Chou king, texte Chinois/Avec une double traduction en Français et en Latin des annotation et un vocabulaire par S. Couvreur. Hien hien, 1897; Karlgren B. The Book of Documents (The Shang Shu, or Shu King). Stockh., 1950.

Коментатори імперського періоду[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Карапетьянц А. М. Формирование системы канонов в Китае // Этническая история народов Восточной и Юго-Восточной Азии в древности и средние века. М., 1981;
  • Чжао Нюлань. Историзация китайских мифов в «Шу цзине» // Научные труды. Вопросы языка и литературы. М., 1973;
  • Некоторые проблемы изучения «Шу цзина» // ТПЛИДВ. М., 1977;
  • О главе «Дары Юя» («Юй гун») в «Книге преданий» («Шан шу») // XI НК ОГК. Ч. 1. М., 1980; Nikkilä P. Early Confucianism and Inherited Thought in the Light of Some Key Terms of the Confucian Analects. Vol. 1.: The Terms in Shu Ching and Shih Ching. Helsinki, 1982.

Посилання[ред.ред. код]

Шу цзин

Примітки[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.