Шіруко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шіруко (яп. 汁粉?, суп + мука) — японська назва традиційного супу з квасолі адзукі. Під іншими назвами поширений по всій Південно-Східній Азії.


В Японії[ред.ред. код]

Шіруко з мочі з коричневого рису

Шіруко (яп. 汁粉?) або Ошіруко (яп. お汁粉?), з шанобливим префіксом]] — традиційна страва японської кухні[1]. являє собою солодку кашу з варених товчених бобів адзукі, в яку додають мочі[1][2]. Існує декілька видів шіруко, наприклад, з каштанами або пиріжками з рисової клейковини.

Дзендзай островів Яема

Існує два типи шіруко: з пасти адзукі або з суміші нетовчених і товчених бобів[2]. Схожа страва, дзендзай (яп. 善哉 дзендзай?), його готують при більш високій температурі з меншою кількістю води. В західній Японії словом «дзендзай» називають шіруко з цілими бобами, на відміну від такого з пастою[2]. В Окінаві дзендзай сервірують з мочі на крижаній стружці. Суп часто роблять з додатками, наприклад, з згущеним молоком.

Розплавлені м'які мочі і солодка каша з адзукі популярні серед японців, особливо зимою[2]. Шіруко часто подають з іншим блюдом соленого або кислого смаку, наприклад, умебоші або шіокомбу, соленою комбу. Друга страва повинна допомогти освіжити смакові відчуття від страви.

В деяких регіонах, включаючи Кагаву шіруко використовують для приготування новорічного супу дзоні.

В Китаї[ред.ред. код]

Шіруко (під місцевою назвою «хундоуша») популярний в Китаї і рахується різновидом «тан шуй» (буквально цукрова вода, солодкі супи). Зазвичай він менш калорійний, чим японський вид. Літом його подають холодним, а зимою - гарячим. З залишків роблять лід на паличці.

Хундоуша - страва кантонської кухні, її подають в кантонських ресторанах після завершення основної трапези. Цей суп найчастіше низькокалорійний, але в дорогих ресторанах в нього додають саго (西米, сі мі). Суп підсолоджують льодяниковим цукром або рафінадом.

В Кореї[ред.ред. код]

Пхатчук, який продають на вулиці в Пусані, Південна Корея

В корейській кухні аналогічний суп називається пхатчук (팥죽), і є сезонним блюдом: його зазвичай їдять зимою. В Тончі, корейське свято зимового сонцестояння, їдять «тончі пхатчук» з сеальсім(새알심), буквально «пташині яйця», кульки рисової клейковини, названі так через схожість з яйцями дрібних птахів - перепілок. Кількість сеальсім зазвичай рівна віку того, хто їсть пхатчук[3].

В Кореї вважається, що пхатчук може проганяти злих духів[4]. Згідно з корейськими віруваннями, червоний колір - колір позитивної енергії, і він перемагає негативну енергію. Приготування і вживання пхатчука - ритуал для попередження навдач і епідемій, які викликають злі духи[5]. Перед тим як приступити до трапези, корейці підносили частину хатній святині, окроплювали ним кухню, комору, ворота[6]. Ця традиція проникла в китайські міфи: згідно «Хюнчосесігі», в деякого Конгона був поганий син, який після смерті перетворився в бога епідемій. Через його злу вдачу загинуло багато людей. Але люди згадали, що син Конгона за життя ненавидів пхатчук, і почали розбризкувати його в своїх домівках. Епідемія припинилась. З тих пір всі злі духи ненавидять пхатчук.

Поїдання пхатчука також є ритуальним проханням гарного урожаю[7]. Древня Корея була аграрною країною, яка сильно залежала від величини урожаю. Відпочиваючи і вживаючи ситну їжу, корейці готувались до весняної сівби.

Пхатчук - приклад раннього застосування консервації їжі[8]. Зазвичай корейська трапеза складається з рису і закусок. Але зимою, коли в корейських сім'ях запаси вже підходили до завершення, пхатчук ставав єдиною стравою. Його можна зробити з води, адзукі і невеликої кількості рису, він поживний і не потребує додаткових закусок. Таким чином, приготування пхатчука зимою допомагало зберегти рис, що залишився.

У В'єтнамі[ред.ред. код]

У в'єтнамській кухні є схожа страва, те дау до, до неї додається кокосове молоко.

В Австралії[ред.ред. код]

В кантонських ресторанах в великих містах шіруко подають як десерт, з фруктами, пудингом і випічкою.

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «shiruko Japanese». Uwajimaya. Архів оригіналу за 2007-11-21. Процитовано 2007-11-13. 
  2. а б в г Otani, Hiromi (2004-03-05). «Shiruko: Sweet Bean Soup to Warm You Up in Cold Weather». Nipponia on Web Japan. Архів оригіналу за 2012-07-29. Процитовано 2007-11-13. 
  3. Hong, p. 555
  4. Kim, p. 208
  5. Jang, p. 301
  6. Jeong, p. 278
  7. Jang, p. 303
  8. Kang, p. 122

Література[ред.ред. код]

  • Kim jong-dae. 12 months seasonal customs. Seoul: Sanha, 1996.
  • Jang joo-geun. Seasonal customs in Korea. Seoul: Hyunseul, 1984.
  • Jeong sung-mo. Seasonal customs in Korea. Seoul: Hakgojae, 2001.
  • Korean national fork museum. Chosun seasonal custom. Seoul: Minsokwon, 2003.
  • 홍석모 (Хон Сокмо) {{{Заголовок}}}. — 295 p. — ISBN 9788974744342<
  • Kang moo-hak. Seasonal customs in Korea. Seoul: Zipmoondang, 1987.