Ш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ш (літера))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літера Ш
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Ш, ш («ша») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний фрикативний [ʃ], глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний [ɕ] або глухий ретрофлексний фрикативний [ʂ]. У сучасній українській мові — 29-а літера абетки, позначає глухий заясенний фрикативний. Може бути твердим (шасі, шип) і пом'якшеним (шість, затишшю).

Звуки[ред. | ред. код]

У графіці різних мов, а також залежно від положення в слові, літера «ш» може передавати такі звуки:

Історія[ред. | ред. код]

Сучасна кирилична літера «ш» походить від букви («ша») старослов'янської кириличної абетки, куди, очевидно, запозичена з ранішої глаголиці, де мала схоже накреслення . Числового значення ні в кирилиці, ні в глаголиці для цієї літери не було. Глаголична літера, як вважається, походить від літери שׁ («шин») гебрайської абетки. На користь її гебрайського походження може бути те, що в глаголічних пам'ятках «ш» розташована точно так само, як у єврейських: вона дещо припіднята над рядком[1].

Звук [ш] — глухий шиплячий твердий звук, або глухий піднебінно-альвеолярний спірант. Піднебінно-альвеолярні спіранти, що виникли в слов'янських мовах внаслідок першої палаталізації, є головною причиною, чому було винайдено глаголицю і пізнише кирилицю, оскільки їх не можна записати простими латинськими чи грецькими літерами без діакритиків або диграфів. Слов'янські мови багаті на піднебінно-альвеолярні спіранти й африкати, і Ш є однією з найтиповіших літер кириличних абеток.

Див. також: Щ

Мови[ред. | ред. код]

Мова МФА № в абетці
білоруська /ʃ/ 27
болгарська /ʃ/ 25
казахська /ʃ/ 25
киргизька /ʃ/ 29
кримськотатарська /ʃ/ 26[2]
македонська /ʃ/ 31
монгольська /ʃ/[3] 28
російська /ʂ/ 26
сербська /ʃ/-/ʂ/ 30
таджицька /ʃ/ 30
українська /ʃ/[4] 29
чорногорська /ʃ/-/ʂ/ 30

Таблиця кодів[ред. | ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1064 0428 002050 00000100 00101000
Мала 1096 0448 002110 00000100 01001000
ISO 8859-5 Велика 200 C8 310 11001000
Мала 232 E8 350 11101000
KOI 8 Велика 251 FB 373 11111011
Мала 219 DB 333 11011011
Windows 1251 Велика 216 D8 330 11011000
Мала 248 F8 370 11111000

Використання в математиці[ред. | ред. код]

Літера Ш примітна тим, що є єдиною кириличною літерою, зазвичай використовуваною в математиці: в алгебраїчній геометрії група Тейта-Шафаревича Абелевої різноманітності A над полем K позначається Ш(A/K),

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иванова Т. А. Старославянский язык. — Москва: Высшая школа, 1997. — с. 29.
  2. У латинській кримськотатарській абетці позначається як ş.
  3. Campbell & King (2012:1130)
  4. Press & Pugh (1999:19), Press & Pugh (1999:23)

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]