Щебінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щебінь.
Машина для виробництва щебеню.

Ще́бінь (шутеррос. (щебень,англ. rock debris, rock waste, crushed stone; нім. Schotter m, Steinschnitt m, Steinschlag m, Splitt m, Gesteinsschutt m) — неорганічний зернистий сипучий матеріал із зернами крупністю понад 5 мм, який одержується шляхом дроблення гірських порід, гравію і валунів, — а також попутньо добутих розкривних і вмісних порід або некондиційних відходів гірських підприємств по переробці руд (чорних, кольорових і рідкісних металів металургійної промисловості) і неметалічних копалин інших галузей промисловості й наступного розсіву продуктів дроблення.

Загальний опис[ред.ред. код]

Під терміном "Щебінь" розуміють:

  • 1) Пухка великоуламкова (псефітова) гірська порода, що складається з майже необкатаних гострокутних зерен твердих порід розміром 10-100 мм. За переважною крупністю уламків виділяють крупний Щ. (70-150 мм), середній (20-70 мм) і дрібний (10-20 мм).
  • 2) Продукт механічного дроблення природних кам’яних матеріалів з частинками звичайно гострокутної форми розміром від (3-5)-150 мм. Технологічний процес включає дроблення і подальше розсівання або розсівання без дроблення г.п., металургійних шлаків тощо. При цьому виділяють такі класи крупності Щ. (мм): 3(5)-10, 10-20, 20-40, 40-70 та понад 70 мм (на вимогу споживачів).

Щебінь у вигляді однієї або суміші двох суміжних фракцій – фракціонований, у вигляді суміші більше двох суміжних фракцій – рядовий. За формою зерен розрізняють т.зв. лещатий і кубовидний Щ. Більше цінується кубовидний Щ., застосування якого підвищує якість покриття доріг. В Україні кубовидний Щ. отримують на Клесівському комбінаті нерудних копалин (Рівненщина) на спеціальних двороторних дробарках ударної дії конструкції А.Сінозацького.

Різновиди та властивості[ред.ред. код]

Щебінь за походженням гірських порід ділитися на три основні групи:

  • Вулканічні (первинні)
  • Осадові (вторинні)
  • Метаморфічні (видозмінені)

За морозостійкістю Щ. поділяється на 7 марок (від Мрз-15 до Мрз-300). Регламентується вміст пиловидних і глинистих частинок від 1% для Щ. з вивержених і метаморфічних порід і до 2-3% з осадових порід. При цьому вміст глини в грудках не повинен перевищувати 0,25%. Щ. характеризується маркою за міцністю, що визначається в залежності від його призначення. Вміст зерен слабких порід з межею міцності при стисненні до 20 МПа повинен бути не більше за 5% в Щ. марок 1000-1400, 10% в Щ. марок 400-800 і до 15% в Щ. марок 200 і 300.

Виробництво та застосування[ред.ред. код]

Загальна технологія виробництва Щ. включає видобуток сировини звичайно із застосуванням буропідривних робіт в кар'єрі, транспортування від кар'єру до бункерів дробильно-сортувальних заводів, дроблення (від двох до чотирьох стадій), декілька стадій грохочення і, при необхідності, видалення надмірної кількості пилоподібних і глинистих частинок, промивку на грохотах або в спец. апаратах, зневоднення і складування. Природний і штучний щебінь використовується в будівництві, а також як наповнювач бетону, складова покриття автомобільних доріг, для баластування залізничних колій тощо.

Сировина та її видобування в Україні[ред.ред. код]

Родовища різноманітних гірських порід, які використовують для виробництва бутового каменю і щебеню, відомі в усіх геоструктурних регіонах України. В основному їх розвідані запаси представлені виверженими і метаморфічними породами – ґранітами, ґранодіоритами, андезитами, габро, кристалічними сланцями, кварцитами та ін. На початку ХХІ ст. Державним балансом України враховано 708 родовищ будівельного каменю, з яких близько 390 розробляється. Найбільші підприємства по виробництву Щ. в Україні – Запорізький кар’єр, Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" ("Лафарж Щебінь").

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Гірнича справа Це незавершена стаття з гірництва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.