Ще не вмерла Україна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пісня Ще не вмерла Україна на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського стала основою національного гімну України. Існує декілька її версій.

Історія

Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу...»).[1] Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.[2] Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом стала польським гімном[3]. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов'яни», що була гімном Югославії у 1944-2003 роках. Інша відома версія цієї пісні — болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 18861944 роках.

Все це сталося у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці будинок номер 106).[4]

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

Перша публікація вірша Павла Чубинського — у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863, з нотами — у 1865, вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У Царській Росії пісня «Ще не вмерла Україна» вперше була опублікована 1908 р. в антології Украінська Муза.

У 19171920 рр. «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни.

1939-го року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

Версія I

перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4, с.271-272

Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.
Душу, тіло ми положимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!

Версія II

у 1865 році вірш був покладений на музику М. Вербицького і він став вже піснею

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Версія III

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, Браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще на нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Що ся волі в Україні піснь гучна розляже.
за Карпати відіб'еться, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Наливайко, Залізняк і Тарас Трясило
З домовини кличуть на на святеє діло.
І згадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марно свойого юнацтва.

Версія IV

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля,
Згинуть наші вороги, як роса на сонці,
Запануєм, браття, ми у своїй сторонці!
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
I покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей, гей, браття милі, нумо братися за діло!
Гей, гей, пора встати, пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим!?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами!
Наречемся України вірними синами!
Приспів.
Спогадаймо славний час, лихую годину,
Й тих, що вміли умирать за нашу Вкраїну!
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не стратить марно нам свойого юнацтва!
Приспів.

Версія V

Ще не вмерли України вороги вікові.
Ще нам, браття українці, братися до зброї.
Згинуть наші вороженьки, як роса від сонця,
Бо пануємо Ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душі й тіла вражі ложим за нашу свободу,
Цим покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій тотальний від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо чужому;
Чорне море хай всміхнеться, дід Дніпро радіє,
Бо у нашій Україні доленька вже спіє.
Приспів:
Душі й тіла вражі ложим за нашу свободу,
Цим покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого так докаже,
Що про силу України піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Приспів:
Душі й тіла вражі ложим за нашу свободу,
Цим покажем, що ми, браття, козацького роду.

Цікаві факти

  • Перший тиражований на грамплатівці запис гімну «Ще не вмерла Україна!» був здійснений на Студії Columbia, США, в 1916. Співає баритон Михайло Зазуляк.[5]
Текст Кубанської народної пісні надруковано в радянському виданні «Песни казаков Кубани» (Краснодар: Краснодарское книжное издательство, 1969) за редакцією Івана Варрави
  • 1963 р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.[7]

Див. також

Примітки

Посилання