Щитомордник звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щитомордник звичайний
Щитомордник звичайний
Щитомордник звичайний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Serpentes
Родина: Гадюкові
Рід: Щитомордник
Вид: Щитомордник звичайний
Біноміальна назва
Gloydius halys
Pallas, 1776
Синоніми
Coluber halys
Trigonocephalus Halys
Agkistrodon halys
Halys halys
Ancistrodon halys
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gloydius halys
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gloydius halys

Щитомордник звичайний (Gloydius halys) — отруйна змія з роду Щитомордник родини Гадюкові. Має 9 підвидів. Інша назва «щитомордник Палласа».

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає до 80 см. Голова широка, зверху вкрита впорядкованими круглими щитками. Добре виражене шийне перехоплення. Між оком й ніздрями є глибока ямка. Черевних щитків 155–187, підхвостових — 33-50 пар. Навколо середини тулуба є 23 рядки луски, в окремих випадках — 21-25. Має парні трубчасті отруйні зуби на дуже рухомій верхньощелепній кістці.

Зверху тулуб бурого або сірувато-коричневого кольору з 29—50 поперечними темно—коричневими плямами. З боків тулуба проходить поздовжній рядок дрібніших темних плям. Забарвлення черева від світло-сірого до бурого у дрібних темних та світлих цятками. Зустрічаються майже чорні й цегляно-червоні особини.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє рівнинні і нагірні степи, напівпустелі, кам'янисті осипи у гірських лісах, глинясто-піщані береги степових й лісових річок та озер, субальпійські луки. зустрічається на висоті до 3000 м над рівнем моря.

Весняна активність денна, річна — переважно у сутінках та вночі. Зимують у норах гризунів й в порожнечах скель, в ущелинах глинястих берегів річок та ярів. Після зимівлі в різних популяціях терміни виходу дуже різні: з початку березня — до кінця травня.

Харчується гризунами, дрібними птахами і ящірками.

Це досить отруйна змія. У складі отрути переважають ферменти — гемотоксіни, що діють на кровотворну систему, викликають крововилив, тромбози і в підсумку великі некрози. Однак у складі отрути є також частка нейротоксинів, які діють на нервову систему, викликаючи параліч дихального центру та інших нервових вузлів.

Це живородна змія. Парування відбувається у квітні—травні. У серпні — напочатку жовтня самка приносить 3—14 дитинчат довжиною 16-19 см й вагою 5-6 г.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає від Заволжжя (Росія) і півострова Мангистау (Казахстан) на заході й північно-заході до центральної Монголії, початку річки Хуанхе і околиць міста Баотоу у Внутрішній Монголії (Китай) на сході — південно-сході. Південна межа поширення проходить по південному березі о. Іссик-Куль (Киргизія) і верхів'я річки Сирдар'яУзбекистані та Киргизії), досягаючи Таджикистану, Туркменістану, Афганістану та Ірану. На північ ареал простягається до гір Кузнецького Алатау та західного берега Байкалу (Росія).

Підвиди[ред.ред. код]

  • Gloydius halys affinis
  • Gloydius halys boehmei
  • Gloydius halys caraganus
  • Gloydius halys caucasicus
  • Gloydius halys cognatus
  • Gloydius halys halys
  • Gloydius halys mogoi
  • Gloydius halys liupanensis
  • Gloydius halys stejnegeri

Джерела[ред.ред. код]

  • Gumprecht, A.; Tillack, F.; Orlov, N.L.; Captain, A. & Ryabow, S. 2004. Asian pitvipers. Geitje Books, Berlin, 368 pp.
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.