Щілинозуб гаїтянський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Щілинозуб гаїтянський
Hispaniola solenodon.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Комахоїдні (Insectivora)
Ряд: Мідицеподібні (Soricomorpha)
Родина: Щілинозубові (Solenodontidae)
Рід: Щілинозуб (Solenodon)
Вид: Гаїтянський щілинозуб
Біноміальна назва
Solenodon paradoxus
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Solenodon paradoxus

Щілинозуб гаїтянський (Solenodon paradoxus) — ссавець роду щілинозуб, що водиться на о. Гаїті. До 1960-х рр. він не вважався вимираючим видом, однак в результаті вирубки лісів і тиску з боку завезених видів, його чисельність різко скоротилася. Зараз він, мабуть, водиться тільки в двох місцях: в національних парках Jaragua і Parque del Este у Домініканській республіці.

Щілинозуб гаїтянський відрізняється від кубинського меншими розмірами, маленькими вухами, грубим коротким хутром та забарвленням хутра, яке варіює від чорного до насиченого червоно-коричневого. У хоботку є передносова кістка. Слина отруйна.

Це тварини, які створюють цілу систему тунелів і харчуються спійманими в них комахами та іншими безхребетними. У пошуках їжі підривають коріння рослин, наносячи деяку шкоду сільському господарству.

Розмноження гаїтянського щілезуба вивчено краще, ніж у кубинського. Певного сезону розмноження у нього немає. Самка після 50 днів вагітності приносить в гніздовий норі 1-3 дитинчат, вагою 40-55 г і довжиною 15,2-16,3 см. Вони сліпі і майже голі. Виживають лише 2 дитинчати, за числом сосків. З 75 дня вони переходять на тверду їжу і стають самостійними, однак часто залишаються з матір'ю. Самець про потомство не піклується.

Література[ред.ред. код]

  1. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder. «Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference» (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005. pp.222-223. ISBN 0-8018-8221-4
  2. Ronald M. Nowak: «Walker's Mammals of the World». The Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1999, ISBN 0-8018-5789-9.
  3. Grizimek. «Grizimek's Encyclopedia of Mammals». Vol. 1. Boston: McGraw Hill Publishing Company, 1990.
  4. Vaughn, Ryan, Czaplewski. «Mammalogy» (4-th ed). Harcourt, Inc., 2000.

Джерела[ред.ред. код]