ЕПРОП

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ЭПРОН)
Перейти до: навігація, пошук
Прапор ЕПРОПу

ЕПРОП — Експедиція підводних робіт особливого призначення (рос. Экспедиция подводных работ особого назначения — ЭПРОН) — державна організація в СРСР, що займалася підняттям затонулих кораблів і підводних човнів. Створена в кінці 1923 року, до 1931 знаходилася під керівництвом ОДПУ, потім передана Наркомату шляхів сполучення, в 1936 році — Наркомату водного транспорту, а в 1939 — Наркомату морського флоту.

Історія[ред.ред. код]

Створення[ред.ред. код]

З 1908 року інженер Язиков Володимир Сергійович безрезультатно намагався отримати дозвіл на організацію роботи по підйому англійського корабля «Принц», що затонув під час Кримської війни під Балаклавою в числі інших восьми суден союзної ескадри, розбитої ураганом. З 70-х років XIX століття «Принца» шукали німці, французи, норвежці, італійці, так як вважалося, що він перевозив золото[1].

На початку 1923 року Язиков потрапив на прийом до голови ДПУ при НКВД РРФСР Генріха Ягоди і зумів зацікавити його ідеєю підйому «Чорного принца». 13 березня 1923 року Ягода віддав наказ про створення ЕПРОП, затвердив її перший штат (ініціативна група — Язиков, Карпович та інженер Даниленко, автор глибоководного апарату) і голову — Язикова.

Подальша діяльність[ред.ред. код]

Розшуки «Чорного принца» успіхів не принесли, але в 1924-28 роках ЕПРОП вдалося підняти підводний човен «Пелікан», затоплений в 1920 році білогвардійцями при вході в одеську гавань, ескадрений міноносець «Фелікс Дзержинський» (колишня «Каліакрія»), британський підводний човен L-55. В 1929 році під егідою ЕПРОП фактично була сконцентрована вся водолазна та кораблепідйомна справа на всіх морях і ріках СРСР[2].

До 1941 року ЕПРОП в своєму складі нараховував більше трьох тисяч чоловік. Мав підрозділи в Ленінграді, Архангельську, Баку, Одесі, Новоросійську, Туапсе, Керчі, Астрахані, Владивостоці, Хабаровську. Організація виконала роботи по підйому 450 суден загальною водомісткістю 210 тисяч тонн, крім того, було врятовано 188 аварійних кораблів. В 1929 році ЕПРОП був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

В 1934 році, за рекомендацією академіка Крилова, на роботу в ЕПРОП був запрошений Рубен Абгарович Орбелі, що пізніше започаткував підводну археологію в СРСР.

В складі ВМФ СРСР[ред.ред. код]

В 1941 році ЕПРОП був переданий ВМФ, згодом переформований в аварійно-рятувальну службу (з 1979 року — пошуково-рятувальна служба), яка за роки війни надала допомогу 745 суднам, зняла з берега 840, підняла 1920 кораблів і катерів загальною водомісткістю понад 1 млн тонн[2][3].

11 серпня 1941 року при відділі розвідки Балтійського флоту була сформована «Рота особливого призначення» — РОП (рос. Рота особенного назначения - РОН) в складі 146 одиниць, укомплектована командирами і водолазами, що отримала спеціальну підготовку в Воєнно-морській медичній академії та ЕПРОПі. Підрозділом керував лейтенант Прохватилов, в 1945 році роту розформували.

Список піднятих кораблів[ред.ред. код]

  • «Пелікан»;
  • «Каліакрія»;
  • «L-55».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 100 великих кораблекрушений. Автор-составитель И. А. Муромов — М.: Вече, 2003. — 608 с. (100 великих). — ISBN 5-7838-0548-3. (рос.)
  2. а б Сорокина М. Ю. В поисках затонувших кораблей. «Природа» № 1, 2001 г. (рос.)
  3. Военно-Морской Словарь 1990 г. (рос.)

Література[ред.ред. код]